Скорпіон. Найкращий друг

— Маринко, ти чому дивишся на мене, мов удав на кролика? — нашорошено запитав дружину Святослав, керуючи автівкою.

Від важкого погляду коханої чоловік відчув, як його шкірою наче пробіглися десятки маленьких голок, і раптом в автівці з неробочим кондиціонером у спекотний серпневий день стало зимно.

— Мерщій зупини автівку, я сяду за кермо! — суворо наказала Марина.

— Та що сталось? — не поспішав зупинятися Святослав, щоб не поступатись кермом.

— Мені щойно було видіння: ти ризикуєш вскочити в халепу за кермом.

Пророчі видіння, віщі сни разом із силою слова та можливістю бачити хвороби людей були для Марини звичними, позаяк надприродні здібності випадково отримала в підлітковому віці від могутньої чаклунки, коли та помирала. Відтоді молодій провидиці вдалося допомогти багатьом друзям та знайомим, які по-доброму називали її відьмою.

Цього разу на шляху до заміського будиночка друзів жінка чітко побачила дорожньо-транспортну пригоду за участю її цивільного чоловіка Святослава.

— Слухай, Маринко, нумо спокійно доїдемо, а там поговоримо. Добре? — водій намагався здаватись незворушним, однак все ж йому стало моторошно від почутих слів.

— Ти мене чуєш? Негайно зупинись! — наполягала провидиця.

— Зупинюсь, але на заправці, — не поступався чоловік.

Раптом водії, що їхали позаду, помітили, як на машині наших героїв замиготіла аварійна сигналізація. Це Марина рішуче смикнула стоянкове гальмо, здійснивши екстрену зупинку біля узбіччя, після чого Святослав змушено пересів на пасажирське місце. Решту шляху авто зосереджено вела провидиця, а насуплений чоловік мовчки вдивлявся у вікно.

Марина була рада відвідати свою давню подругу Діану, яка разом з малюком Михасиком та чоловіком Сашком на літо переїхали за місто. Зустріч з друзями відірвала молоду відьму від тривожних думок і занурила в щасливе сьогодення. Святославу ж попри всі зусилля не вдалося приховати тривожність.

— Славко, ти чого такий похмурий? Без апетиту сьогодні. На себе не схожий, — щиро поцікавився Сашко.

— Маринка передбачила аварію за моєї участі, тож тепер не дозволяє сідати за кермо — хіба це не привід засмутитись? — тяжко зітхнув той, повільно похитуючись на садовій гойдалці.

— Який жах... Славко, ти пам’ятаєш, що сталося, коли моя мама не дослухалась до її попередження і поїхала тим таксі? — прошепотіла Діана, поринаючи у тривожні спогади.

Понад рік тому пані Анжела, мати Діани, ледь не загинула — таксист здійснив ризикований маневр, який міг обернутися трагедією. Того дня Марина, яка гостювала на дачі, мала тривожні передчуття й наполегливо відмовляла Анжелу від поїздки, однак та не дослухалася.

— Я пам’ятаю ту аварію, Діанко… — сумно мовив Святослав. — Через неї я й перестав їздити в таксі. Хоча, зізнаюсь, головна причина — їхні шалені тарифи.

Усі засміялися. Діана із Сашком не сумнівалися, що Марина зможе захистити чоловіка від ймовірних загроз. Сама ж провидиця добре знала, що бачить лише можливі варіанти розвитку подій, і не мала сумніву у здатності «згладжувати» різкі повороти долі. От якби Славко ще не був таким впертим…

— Нічого, Славко, їздитимеш громадським транспортом, — спокійно відказала Діана.

— Це не варіант, бо не встигатиму у справах.

Славко, який вже багато років розвивав свій невеличкий ювелірний бізнес, останнім часом активно брав участь у виставках прикрас у різних містах. Крім того, йому часто доводилося самостійно вирушати по матеріали для авторських прикрас — молодий ювелір не дозволяв собі просто замовити їх поштою. Дбаючи про бездоганну якість, особисто приїжджав і ретельно роздивлявся кожен камінчик.

— Деякий час тобі все ж доведеться поїздити громадським транспортом — у школу екстремального водіння. Якщо не хочеш відмовитися від водіння, то мусиш готуватись до будь-яких поворотів долі на дорозі, — безапеляційно озвучила своє бачення виходу із ситуації Марина і продовжила їсти шашлик.

Ідея щодо навчання контраварійного водіння всім видалася слушною. Досить спокійно поставився до перспективи вдосконалення своїх водійських навичок і Святослав.

Уже наступного дня розпочали пошук інструктора. Сама ж провидиця порадила чоловікові зупинити вибір на професіоналі з багаторічним досвідом участі в автогонках на ім’я Тарас. Вона переконала чоловіка, що цей інструктор справляє враження компетентного і добросовісного:

— У нього день народження двадцять дев’ятого жовтня, — заплескала в долоні та радісно вигукнула молода жінка. — Скорпіон за гороскопом, а вони найкрутіші. Нам підходить!

Славко, Лев за гороскопом, з-під лоба подивився на дружину та роздратовано пробубонів:

— От я зі Скорпіонами погано ладнаю і вважаю їх найзлішими та найскладнішими у спілкуванні з усіх знаків зодіаку. Не можу зрозуміти твоє захоплення.

— Та й не намагайся, просто довірся моїй інтуїції, — спокійно мовила відьма, не маючи наміру щось доводити.

Примруживши очі, Святослав скептично поглянув на екран монітора, звідки до нього життєрадісно посміхався симпатичний шатен з татуюваннями на руках.

За деякий час Славко, хоч і без особливого ентузіазму, все ж таки розпочав навчання з екстремального водіння. Та, вочевидь, ані заняття загалом, ані спілкування з інструктором не давалися йому легко. Уже з перших уроків ювелір почав скаржитися дружині на надмірну вимогливість і нетактовність Тараса, намагаючись знайти якнайбільше аргументів щодо його професійної непридатності.