Якщо вірити рекламним буклетам Галактичної Адміністрації, міжзоряні експедиції — це поєднання наукового героїзму, високих ідеалів та приємних пільг на пенсії.
Якщо вірити Статуту міжзоряних перельотів, це поєднання дисципліни, точного розрахунку та заборони на будь-які дії, які хоч на міліметр відхиляються від інструкції.
Якщо ж вірити тим, хто справді літав, це поєднання нудьги, поганої кави та фільтрів рециркуляції, які завжди ламаються в найменш підходящий момент.
У випадку з «Вирій» всі три версії правди співіснували в дивній, майже стабільній суперпозиції.
У додатку до Статуту, на сторінці, яку ніхто ніколи не дочитував, значився наступний пункт:
«Пункт 731-Б. У разі виявлення невідомих аномалій екіпаж зобов’язаний:
Теоретично цей пункт мав гарантувати безпеку.
Практично — він гарантував лише те, що більшість аномалій уже встигали або зникнути, або з’їсти екіпаж, поки Адміністрація складала робочу групу для розробки чітких формулювань терміна «аномалія».
Саме тому корабель «Вирій» — стара консервна бляшанка, ретельно задокументована з усіх боків, але ніколи толком не модернізована — потрапив туди, куди потрапив.
У графі «Призначення» його рейсу значилося: «Рутинний моніторинг пилових структур у малоперспективному секторі».
У неофіційному реєстрі капітанських жартів цей рейс значився як: «Вигнання у глибоку дупу космосу без права апеляції».
Галактична Адміністрація любила все, що можна було виміряти, порахувати та покласти в таблицю.
Ентузіазм екіпажу до таких речей вимірювався переважно в децибелах зітхань і кількості невідкритих службових повідомлень.
Саме в такому стані — між пунктом 731-Б та черговим оновленням інструкції з техніки безпеки — Всесвіт і підкинув «Вирій» щось, що не вкладалося ні в буклети, ні в таблиці.
Але до цього ще треба дожити.
Спершу варто познайомитися з тими, кому Адміністрація довірила честь нудьгувати в ім’я науки.