6

6

- Так. Прошу. Прошу. Сюди, будь ласка. На другий поверх занесете? - запитала Цвітана.

- У нас оговорено, що доставка лише до першої кімнати будинку. Далі ви самі. Або можемо занести наверх за окремо доплату... - запропонував робітник доставки.

- Ні. Дякую. Ми зараз з моїм помічником самі це зробимо. - дівчина поглядом показала на кут кімнати.

- З яким помічником? Я нікого не бачу. - сказав робітник, який натякав на доплату.

- В кутку стоїть мій помічник Степан. - уточнила Цвітана.

- В кімнаті, крім нас трьох, більше нікого не має. - зауважив другий робітник доставки, уважно дивлячись на Цвітану.

- Це я так жартую. Звісно ж. Шкода, що жарт не вийшов. Насправді до мене повинен прийти мій... новий помічник... Степан. Я вже зачекалася на нього. Ось і вже мрію, як він тут стоїть та швиденько все збирається рознести по своїх місцях

Тут Степан підійшов до першого робітника та скинув з нього кепку.

Той робітник підняв її та розгублено проговорив:

- Тут ніби-то немає протягів. А кепка злетіла. Ніби сама по собі.

- Тут мабуть дух моєї прабабусі-відьми літає у просторі та бешкетує. - пожартувала Цвітана.

Робітники вискочили з будинку.

- Дякую за роботу, хлопці! До побачення! - крикнула їм услід дівчина.

Вона подивилася на Степана, сіла на стілець та промовила:

- Отже, тебе ніхто не бачить. Крім мене. Ти - невидимий. Це і є прокляття?

- Не зовсім. Але... так... це прокляття, але частина всього загального прокляття. Є ще дещо.

- І ти мені про це розказувати не будеш?

- Поки що.

- Гаразд. Їсти хочеш?

- Мені не потрібна їжа та питво. - повідомив Степан.

- Ти мертвий? Ти привид? Якщо ти не їси та п'єш. Я бачу привидів, виходить?

- Я не привид. Я лише зачарований... - пояснив чоловік.

- Шкода. Я хочу допомогти. Але не знаю, як.

- Давай я занесу меблі на другий поверх. - запропонував Степан.

- Добре. Якщо зможеш. Якщо тобі це не важко. Бо я не знаю, скільки в тебе могло залишитися чоловічої сили через колдовство.

Степан з легкістю підняв меблі та поніс на другий поверх вузькими сходами.

Цвітана дивилася на нього та дивувалася всьому, що відбувалося.

- Там на даху дірка. Буде протікати, якщо піде дощ. Я можу полагодити. Де в тебе інструменти, щоб залатати дірку? - запитав Степан.

- Зараз-зараз. Пішли: я тобі покажу, де все це лежить. Будеш брати без питання дозволу, бо я даю тобі дозвіл брати інструменти будь-коли, коли тобі це знадобиться. Цвітана повела гостя до шухляди, де лежало все необхідне для відновлення оселі та створення в ній комфорту.

Увесь день до заходу сонця Степан щось робив, щоб покращити будинок.

Цвітана йому допомагала, виконуючи його розпорядження. Бо дівчина сама напросилася йому в робітники. Не в хазяйку, як планувалася, а в рівню перетворилася Цвітана колишньому королю Степану.

Чоловік навіть зловив дівчину в свої міцні обійми, коли та злазила з переносних сходів та не врахувала особливості місцевості.

Вони стояли та дивилися в очі один одному. Вони відчували серцебиття кожного, Хотілося продовження обіймів.

Степан не витримав та поцілував Цвітану.

Вона відповіла на поцілунок.

 А потім визволилася з чоловічих обіймів.