3

3

- Прошу до танцю, Марічко. - спокійним голосом запропонував король.

- Ми мене знаєте? - здивувалась Марічка.

- Вас знають усі. - відповів Степан.

- Отже, прикриватися ні до чого. Перейдемо до справи. - повідомила відьма. - Ти коха-а-а-єш мене.

- Це запитання чи ствердження? - здивованим голосом уточнив король.

- Ти кохаааааєш мене. - ніби гіпнотизуючи промовила Марічка.

- Ні. Не кохаю. - відповів король.

- Ти кохаєш мене. Ти кохаєш мене. Кохаєш. - повторювала відьма.

Король уважно подивився в очі Марічки та ошарахнув від їх безмежності та глибини.

- Ти кохаєш мене. - гіпнотизувала відьма, міцно тримаючи короля при собі.

Натомість Степан відпустив руки, визволивши відьму від своїх обіймів.

- Я кохаю тебе. - звернувся до Марічки чоловік, який стояв поруч.

- Я кохааю тебе. - повідомив ще один чоловік.

Інші чоловіки зголоднілим поглядом подивилися на Марічку, готові все віддати їй за один  лише її погляд.

Степан різким жестом зняв зі себе руки відьми.

- Танець припинено. Відбір закінчено. Про результат вибору повідомлю пізніше. - різко та голосно сказав король.

Та пішов.

- Нікуди ти не підеш! Ти або мій, або...

- Я не твій. І ніколи твоїм не буду. Охороно! Допоможіть гості залишити залу! Та мій палац. Марічці тут більше нічого робити. Вона вже йде. - повідомив король.

Але охоронці стояли, як вкопані. Вони навіть не могли відвести погляд, не те, щоб моргати.

- Тоді я сам випроводжу свою гостю до воріт. - пообіцяв король, але врізався у невидиму стіну, боляче вдарившись.

- Ти! ТИ! - обурено почала кричати Марічка. - Ти втратиш усе! Усе, що любиш! Любиш кришталь!? Отримаєш скло! Дешеве скло! Любиш солодкі яблука?! Твої яблуні будуть давати лише гіркі яблука! Любиш своє королівство?! Не буде його! Я розміщу все твоє королівство у скляному яблуку.

У руці відьми з'явилося скляне яблуко.

- В цьому зеленому яблуку буде все твоє королівство. Все твоє минуле та майбутнє. Якщо ти його розіб'єш, втратиш все назавжди. Ти станеш злидарем. бідняком, жебраком. Що тебе врятує? Кохання дівчини, як в усіх казках. Але буде одна проблема: вона тебе не побачить, бо ніхто не зможе тебе побачити. Я зроблю тебе невидимим. Ти будеш страждати віки. Бо й безсмертя отримаєш, поки буде діяти моє закляття. Ти будеш блукати серед своїх яблунь, нікому не потрібний. Ти будеш бачити, як змінюються віки, як чергуються покоління, але ніхто, ніхто тебе не побачить. Ти будеш сходити з розуму від самотності. Ти приречений на одні лише страждання. Я все сказала. Прощавай, королю!

Марічка зникла. На підлозі залишилося скляне зелене яблуко.

В мить у нього зассалося усе Королівство зелених яблук разом з усіма його мешканцями.

Король Степан із чоловіка у пишному вбранні перетворився на бідняка.