Пролог

Пролог

- Оресте, мені сорок років. Я і досі не знаю, що таке кохання. Біля мене багато жінок, які хочуть стати королевою цього Королівства зелених яблук. Але жодна з них мені не подобається. Треба влаштувати бал-відбір, на якому я оберу собі королеву свого серця. - розпорядився високий чорнявий з невеликою сивиною у волоссі сіроокий чоловік.

- Так, королю Степане. - погодився Орест. - Коли бажаєте здійснити свій задум?

- Завтра. А краще сьогодні. - відповів король Степан. - Імпульсивне бажання взагалі цієї митті. Але... Я ж розумію, в житті нічого так швидко не відбувається... Попри логіку я все одно хочу сьогодні чи завтра.

- Ми не встигнемо. Не те, щоб приготуватися. Оповістити всіх навіть не встигнемо. Жінки не встигнуть нарядитися та прийти. Треба спочатку усіх оповістити. Потім дати красуням придбати сукню, зробити зачіску та прийти на подію відбору. Дайте тиждень. І тоді кожна жінка вашого королівства, яка бажає бути вашою королевою, зможе навістити ваш палац та потрапити на найдивовижніший бал.

- Добре. Даю тобі тиждень. До речі... Я хочу, щоб все виблискувало, сяяло, щоб навкруги був один кришталь. Та фонтани. Увімкніть їх усіх. Де немає водневих фонтанів, там поставте фонтани з білого шоколаду. Та підсвітіть їх світлом білих свічок. Я хочу чарівності, відчуття неповторного світу фантазії, щоб кожна претендентка на моє серце ніби потрапила у казку. Мою казку кришталю. І ніякого скла. Один лише кришталь.

- Зробимо. Як бажаєте. Зробимо усе, як кажете.