Розділ 2: Третя Гільдія
— Він зник, — прошепотіла Аярія, вдивляючись у порожнє місце, де щойно лежав Ключ.
Макс зітхнув.
— Нас випередили.
Її очі блиснули.
— Хтось скористався боєм, щоб забрати артефакт.
Макс уже знав, хто це міг бути. Легенди про Третю Гільдію звучали, як страшні казки: організація без обличчя, без символіки, без кодексу. Вони не укладали союзів. Вони не просили. Вони забирали.
Він чув, як їх називали: Тіньові Серця.
Аярія обережно підійшла до стіни, торкнулась тріщини пальцями — там лишилась слаба енергія.
— Вони використали Переміщення рівня чотири. Це не юні гравці. Їхні сліди ведуть у Стару зону.
Макс стиснув зуби.
— Якщо вони доберуться до Храму Структур — місто згорить.
— Тоді ти йдеш зі мною? — спитала вона з викликом.
Макс зиркнув на неї.
— Ми більше не союзники.
— Але й не вороги, — сказала вона. — Або місто загине.
---
Стара зона — частина мегаполісу, відрізана після Великої Битви двадцять років тому. Там не працювали закони магії, електрика мерехтіла, ніби боялася, а простір зсували невидимі сили. Туди не заходили навіть члени Ради.
Саме туди прямував Ключ.
І саме там їх уже чекали.
---
У темряві підземелля, що колись було станцією метро «Лемно», на сходах сидів юнак у чорній масці, граючи ніж між пальцями.
— Вони йдуть, — прошепотіла Тінь.
Він усміхнувся під маскою.
— І ми готові.