10.3

Гучна мелодія оркестру плавно перетікає в урочистий ритм, сповіщаючи про початок головного вальсу. Придворні поспішно розступаються в різні боки, утворюючи неймовірно широке коло посеред просторої зали.

Лейгон повільно піднімається зі свого трону, демонструючи грацію небезпечного хижака перед вирішальним стрибком. Він впевнено простягає мені руку, і цей простий жест миттєво ставить крапку в напруженій розмові з батьком. Я граційно вкладаю свої пальці в його гарячу долоню, одразу відчуваючи знайомий розряд сили.

Імператор владно виводить мене в самісінький центр приміщення, перемикаючи увагу натовпу виключно на нашу пару. Гості затамовують подих, жадібно очікуючи початку обіцяної вистави. Світло тисячі свічок яскраво відбивається від підвісок на моїй шиї, засліплюючи присутніх аристократів.

Перші акорди мелодії підхоплюють нас, ніби невидима течія глибокої річки. Ми починаємо рухатися абсолютно синхронно, перетворюючи світський танець на смертоносний маневр двох хижих звірів. Моя долоня лежить на його плечі, поки правитель впевнено веде мене крізь простір, не залишаючи шансу на найменшу помилку. Бездоганна пластика наших тіл слугує чітким сигналом для прихованих сектантів про непохитну єдність імператорського подружжя.

Відчуття його фізичної близькості п'янить, різко контрастуючи з моєю внутрішньою готовністю до неминучого кровопролиття. Важка тканина сукні слухняно летить за кожним моїм кроком, нагадуючи темну хмару. Гладкий мармур підлоги здається ідеальним полем для майбутньої битви.

Кружляючи залою, я не відриваю погляду від золотих очей свого супутника. Тепло його дихання приємно зігріває мою холодну шкіру.

- Сектанти вже напружилися, - шепоче чоловік, плавно нахиляючи мене в елегантному па. - Третина гвардійців біля північних дверей тримає руки на руків'ях мечів.

Я плавно повертаюся у вихідне положення, непомітно скануючи вказаний напрямок. Серце б'ється рівно, повністю підкоряючись жорсткій дисципліні.

- Лорд Кадоган також виглядає занадто блідим для звичайного гостя, - відповідаю так само тихо, зберігаючи безтурботну усмішку на обличчі. - Старий політик явно очікує початку кривавої розв'язки. Його пальці нервово перебирають край оксамитового камзола.

Повелитель міцніше стискає мою талію, передаючи безмовний наказ бути напоготові. Наш швидкий танець стає своєрідним радаром, який фіксує кожну аномалію в поведінці натовпу. Ми продовжуємо аналізувати простір, обмінюючись короткими фразами під гучне звучання оркестру. Музика ідеально маскує наші небезпечні переговори від сторонніх вух.

- Твій батько спостерігає за нами, наче голодний павук із центру свого павутиння, - зауважує Лейгон, легко піднімаючи мене над мармуровою підлогою. - Він чекає моменту для нанесення удару.

- Нехай дивиться, - ціджу крізь зуби, приземляючись назад у його надійні обійми. - Він побачить лише власну поразку, коли спробує активувати свою пастку. Ми не дозволимо йому торкнутися нашого сина!

Магічне напруження між нами зростає з тактом швидкої музики. Я відчуваю, як адреналін починає стрімко розганяти кров по венах, витісняючи залишки страху. Повітря навколо нас поступово стає густим від накопиченої сили, яка невидимим куполом нависає над безтурботними аристократами.

Жоден лорд не підозрює, що ступає по краю глибокої прірви. Ми кружляємо все швидше, перетворюючись на єдиний вихор темного оксамиту та золотої енергії.

Мелодія поступово наближається до кульмінації, сповіщаючи про настання півночі. Кожен рух музикантів стає більш експресивним, змушуючи нас прискорити ритм цього божевільного вальсу. Звуки віолончелі проникають глибоко в душу, натягуючи нерви до критичної межі.

Ми завершуємо виступ фінальним па, яке миттєво викликає шквал гучних оплесків. Залишаючись у кільці чоловічих рук, я повільно повертаюся обличчям до збудженої публіки. Мій погляд одразу знаходить фігуру лорда Вальє на самому краю святкової зали. Старець стоїть абсолютно нерухомо серед веселого виру гостей, випромінюючи моторошну впевненість.

Простір між нами ніби іскрить від прихованого напруження, сигналізуючи про останні секунди миру. Я глибоко вдихаю аромати дорогих парфумів, намагаючись запам'ятати цей фальшивий спокій перед неминучою бурею.

Запах солодких напоїв змішується з ароматом свіжих троянд, створюючи нудотну ілюзію свята. Масивний годинник на головній вежі фортеці починає гучно відбивати дванадцяту годину.

Перший удар бронзового дзвону важко падає на плечі, змушуючи натовп на мить стишити голоси. Звук прокочується залою, заглушаючи останні акорди струнних інструментів.

Другий удар вібрує прямо в моїх кістках, провіщаючи невідворотну катастрофу.

Третій удар відбивається від високого склепіння, змушуючи скло у вітражах ледь помітно затремтіти.

Лорд Вальє повільно піднімає свій кришталевий келих, салютуючи нам із іншого кінця приміщення. Зловісна посмішка кривить його тонкі губи.

Цей жест стає фінальним кодом для початку масштабної різанини. Четвертий удар годинника зливається з магічним спалахом.

Перстень на його кістлявій руці раптом вибухає сліпучим світлом, щедро заливаючи стіни кривавим відтінком. Смертоносний наказ миттєво передається всім зараженим агентам, розриваючи їхні ментальні кайдани.