10.1

Вечірні тіні невблаганно заповнюють найвіддаленіші кути розкішної спальні, поки я залишаюся абсолютно сама посеред цього величезного простору. Служниці щойно залишили кімнату після виснажливої процедури підготовки, залишивши по собі легкий аромат трояндової олії.

Дівчата старанно вклали моє волосся у високу зачіску, куди вони майстерно вплели золоті нитки, які тепер тьмяно виблискують у світлі каганців. На широкому ліжку лежить головний атрибут майбутньої ночі, на який я дивилася ще вдень.

Сукня кольору воронового крила виглядає напрочуд важкою, а її оксамит переливається, нагадуючи поверхню темного озера. Тканина щедро розшита дрібними рубінами, що ніби імітують краплі свіжої крові.

Обережно торкаюся прохолодного матеріалу кінчиками пальців, і моє тіло мимоволі здригається від несподіваного холоду. Усвідомлення близької битви стискає горло сталевим обручем, адже кожен міліметр цієї розкоші може невдовзі перетворитися на саван.

Шкіряні обладунки зараз здалися б набагато зручнішими, проте роль безтурботної імператриці вимагає абсолютно бездоганного вигляду. Ворог має бачити лише мою сліпучу красу, бо будь-який прояв страху стане для Культу сигналом до негайної атаки.

Важкі двері відчиняються без жодного звуку, і Лейгон переступає поріг, одразу заповнюючи кімнату своєю потужною аурою.

Він уже встиг переодягнутися для свята, обравши парадний камзол, пошитий із цупкої тканини вугільного кольору. Золота вишивка на комірі та манжетах лише підкреслює його ідеальну виправку, роблячи вбрання правителя більше схожим на військовий мундир, аніж на костюм для танців. На широкому поясі хижо виблискує руків'я меча, оскільки зброя є невід'ємною частиною його сьогоднішнього образу.

Імператор зупиняється за кілька кроків від мене, поки його золоті очі уважно вивчають мою напружену фігуру. У кімнаті панує густа тиша, яку жоден із нас не поспішає порушувати, бо будь-які слова зараз здаються абсолютно зайвими.

Ми чудово розуміємо вагу майбутніх годин, тому кожен наш погляд наповнений гірким передчуттям неминучої бійні. Повітря між нами вібрує від стримуваних емоцій, які загрожують вирватися назовні в найбільш непідходящий момент.

- Ти виглядаєш неймовірно, - низький баритон нарешті розрізає тишу, змушуючи мене ледь помітно здригнутися.

Голос чоловіка звучить трохи хрипко, коли він повільно підходить до різьбленого туалетного столика. На полірованій поверхні лежить відкрита скринька, усередині якої на оксамитовій подушечці лежить фамільне кольє Ересторів. Масивна прикраса складається з великих діамантів, які щільним кільцем оточують центральний рубін, що виглядає як живе серце.

Лейгон обережно дістає коштовність, після чого стає прямо за моєю спиною. Його висока фігура відображається у високому дзеркалі, поки воїн плавно відкидає мої важкі пасма на одне плече. Гарячі пальці випадково торкаються відкритої шиї, і від цього легкого контакту по шкірі миттєво пробігають мурашки.

Процес застібання замка триває лише кілька миттєвостей, проте мені цей час здається справжньою вічністю. Лейгон не поспішає прибирати руки, затримуючи широкі долоні на моїх тендітних плечах. Разом із коштовностями я приймаю на себе весь тягар імператорської влади, бо віднині моє життя нерозривно пов'язане з долею цієї жорстокої держави.

Дивлюся на наше спільне відображення у дзеркалі, уважно вивчаючи зосереджене обличчя володаря. У глибині його зіниць читається щире вибачення за минулі помилки, а також - відчайдушний страх втрати, який він марно намагається приховати.

Але найголовніше - я бачу там непохитну єдність, адже ми більше не вороги чи політичні суперники. Спільна загроза скувала нас, тому сьогодні ми діятимемо як єдиний організм.

Лейгон нахиляється трохи нижче, і його гаряче дихання обпікає мою чутливу шкіру біля самого вуха.

- Я не дозволю нікому торкнутися вас, - палко шепоче імператор. - Мій меч буде пити кров кожного, хто посміє поглянути у ваш бік без мого дозволу.

Повертаюся обличчям до чоловіка, зберігаючи свій погляд абсолютно спокійним.

- Сьогодні мій вогонь горітиме поруч із твоєю сталлю, - відповідаю впевнено, дивлячись прямо йому в очі. - Ніхто не забере нашого сина.

Ми стоїмо зовсім поруч, розділені лише міліметрами простору, коли Лейгон повільно нахиляється ближче. Наші губи зустрічаються в короткому поцілунку, який містить у собі весь біль можливої розлуки, бо ми обидва розуміємо, що він може стати останнім у нашому житті.

Відсторонююся першою, роблячи глибокий вдих. Беру чоловіка за руку, і його пальці миттєво переплітаються з моїми.

- Час починати виставу, володарю, - вимовляю спокійно, роблячи перший крок до виходу.

Імператор та Імператриця разом виходять зі спальні, де попереду чекає довгий коридор, який веде безпосередньо до головної зали. Музика вже виразно долинає знизу, сповіщаючи нас про те, що бал лицемірів офіційно розпочався.