Виклик

За допомогою Мілани, Паша проїхав кілька кіл по льодовому полі. Рухи початківця були незграбними та кумедними, але він рухався. Вперше за дуже довгий час, юнак проводив свій день не лежачи на дивані за серіалом, а на ковзанці, віддаючи перевагу активному відпочинку. Павлові самому не вірилося, що подібне можливе. Настільки незвично бувати за межами дому. Навіть забулося, що існує реальне життя.

Ковзаючи поряд з дівчиною, хлопець крадькома розглядав її. Врода фітнес-тренера чарувала молодого чоловіка. Біляве довге волосся красуні майоріло як дорога платина, а великі, мигдалеподібні очі блищали наче дві зорі. Важко уявити, що така красуня наразі знаходить поряд з ним, а не з багатим папіком у розкішній машині.

«Замріявся. Краля поруч з тобою, тому що предок бабла їй відсипав. Якби не гроші, чхати вона на тебе хотіла. Не заплати, то одразу дремене від такої гори жиру, як ти».

- Візьмемося за обидві руки та спробуємо покружляти, - красуні, певне, набридло просто їздити.

Паша підкорився, піддавшись чарівності моменту. Також хлопця радувало те, що ковзани досі не зламалися під його немалою вагою, а лід не тріснув з тієї ж причини.

Обережно почали кружляти, дивлячись один на одного. Все було просто чудово, аж поки…

Як не дивно, підвели ковзани Мілани. Лезо на правій нозі зрадницьки сковзнуло уперед, дівчину нахилило назад. Вона б втримала рівновагу та випросталася, але не втримався Паша.

Повненького хлопця хитнуло вперед. Від несподіванки, останній запанікував, та з усього маху гепнувся, збиваючи з ніг Мілану остаточно. Та лише жалібно пискнула, зникаючи під айсбергом, що накрив її.

Отямився хлопець, лежачи на льоду. Чи не зовсім на льоду… Чоловік зрозумів, що впав на…

Час зупинився. Паші стало страшно від думки, що він накоїв. Невже він, здоровило, впав на це тендітне створіння?

- Міло, - тільки й промовив юнак.

- Злізь з мене, - застогнало у відповідь.

Паша підірвався на ноги. Красуня, що лежала на льоду, нагадувала зламану квітку. На вродливому обличчі були написані образа та страх.

Чоловік готовий був себе вбити. От вайло! Нездара! Незграба! Це ж треба бути такою тварюкою!

- Мілано, спробуй підвестися, - обережно узяв дівчину за обидві руки та ще обережніше поставив на ноги.

У дівчини паморочилося у голові, її хитало. Стрес від падіння, доповнила важкість від брили, що впала на неї.

- Все гаразд, - промовила дівчина, - дай мені хвилинку постояти та підемо. Наш час майже вичерпано.

- Вибач мені, телепня, - здавалося хлопець розридається.

- Ти не винен, - спробувала усміхнулися Мілана, - це нещасний випадок. Раніше я теж падала на ковзанці.

«Але зверху тебе не придавлював сто кілограмовий бегемот», - подумав чоловік, але вголос промовив:

- Дійти зможеш до лавки?

- Спробую, - білявка хотіла почати ковзати, але тут же похитнулася на льоду, схопившись за голову.

Паша наважився. Ніколи не думав, що здатен на подібну сміливість. Та наразі він узагалі ні про що не думав, крім Мілани. Якщо з цією дівчиною щось станеться він собі не пробачить.

Упевненим рухом, підхопив красуню на руки. Через нестійкі леза, чоловіка похитнуло, але Паша наказав собі стояти рівно. Почав ковзати до лавки, як його до цього вчила Мілана. Не має права на те, щоб впасти. Спочатку треба доставити білявку у безпеку, потім нехай він хоч усю пику на льоду розквасить.

- Паша, не потрібно, - сказала Мілана, - я вже прийшла до тями.

- Міло, я винен у тому, що сталося, - відповів мажор, - дозволь компенсувати власну незграбність.

Чомусь дівчина не стала заперечувати. Схилила біляву голівку тому на плече, дозволяючи потурбуватися про неї.

- Ти сильний, - тихо промовила вона, перед тим, як стихнути.

Доїхавши до лавки, Паша обережно посадив Мілану. Потім розшнурував її ковзани. Дівчина не дозволила зняти спортивне взуття, вирішивши зробити це самостійно.

- Паша, досить, - сказала вона, - зі мною все гаразд.

- Нічого не болить? - спитав хлопець, - раптом я травмував тебе. Може у лікарню заглянемо?

Білявка усміхнулася та відвела густе чорне пасмо від обличчя горе-клієнта.

- Все нормально. Не перебільшуй.

На цей ласкавий дотик, молодий чоловік відповів недовірливим поглядом. Молоді люди перевзулися, здали ковзани та покинули територію ковзанки. У торговому центрі снували люди, але оскільки наразі був будній день, відвідувачів виявилося не так багато.

- Куди підемо? - спитала Мілана, яка повністю відійшла від важкої пригоди.

- Ти як хочеш, а я додому, - похмуро відповів чоловік, - втомився.

- Серйозно? - вражено спитала дівчина, ми ж тільки годинку на ковзанах покаталися.

- Для мене цілком досить, - парував Павло, - до того ж сьогодні я ще не подивився ні однієї серії…

- Прогуляємося трохи, - сказала дівчина, - я прошу тебе про це.