Ковзанка

Увійшовши на кухню, одразу побачив дівчину, що сиділа та пила ароматний чай без цукру. Цікаво, вона хоча б щось іноді їсть? Чи харчується повітрям та корисними напоями?

- Так-так-так, - простягнув хлопець, підходячи до білявки, - вирішила випробувати долю ще раз? Чи сподобалося плавати у ставку? Згоден, вода там чиста та тепла.

Мілана нічого не відповіла на глузування. Внутрішнє, Паша стиснувся, очікуючи, що дівчина від злості скаже щось образливе. Але білява красуня сказала зовсім інше:

- Хочу тебе запросити покататися на ковзанах. Що скажеш?

Хлопець вирячив на неї свої сіро-блакитні очі. Очікував почути що завгодно, але не подібне. Дівчина запрошує його кудись? Після того, як він скупав її у ставку з декоративними коропами?

Мілана очікувала на відповідь. Спочатку красуня злилася на чоловіка. Того разу, вилізши зі ставка, вона прийняла душ, а потім за допомогою Галини привела себе в порядок. Добра жінка висушила мокрий одяг, тому додому білявка поїхала у пристойному вигляді. Спочатку дівчина настільки злилася на зухвалого товстуна, що готова була плюнути на всю справу, зателефонувати Артему та сказати, що відмовляється від розбещеного синочка.

Щось стримало Мілану. Пригадалося те, що говорив Арсеній Семенович. Багатій попереджав, що буде нелегко, а вона все одно погодилася. Виходить, що вистачило її на один день? Справа не тільки у грошах. Паша - молодий чоловік, настільки себе занехаяв. Невже дозволить юнакові так й лишитися товстим невдахою? Якщо так, то власноруч визнає свою поразку.

Тому наразі дівчина сиділа на багатій кухні, для того, щоб дати другий шанс Паші та собі.

Хлопець дивився у відповідь. На пухкенькому обличчі зобразилося здивування, яке дуже швидко змінилося на колишню байдужу зухвалість.

- Дай-но подумати, - сказав він, - щиро кажучи, я ніколи не катався на ковзанах. Воно мені треба?

- Думай, - погодилася Мілана, - не уявляєш, наскільки це класно. Ковзати по льоду, тримаючи рівновагу. До речі, дуже позитивно впливає на поставу.

- Все ти знаєш, - з роздратуванням відказав Паша, - куди мені, тупому товстуну, до такої професіоналки? Це маєш на увазі?

- Анітрохи, - похитала Міла, ледве стримуючи усмішку, - хіба я казала щось подібне?

Хлопець лише презирливо подивився на трохи відвернувся, зберігаючи незалежний вигляд. Подумавши кілька хвилин, промовив до дівчини.

- Що ж! Тільки тому, що я трохи… зовсім трошечки відчуваю перед тобою провину, погоджуюся. Але не думай, що перемогла. Я візьму з собою коробку з пончиками та їстиму усю дорогу.

- Як знаєш, - кивнула Мілана, - до ковзанки звідси можна дійти пішки, тому час поласувати пончиками у тебе буде.

- Тут неподалік є ковзанка? - здивувався чоловік, - я навіть не знав… тобто знав та мені це нецікаво. Підемо, коли вже тобі хочеться.

- Чекаю тебе надворі, - сказала Мілана.

Подумки дівчина наказала собі не підходити до ставка.

Молода фітнес-тренер очікувала на хлопця добрих двадцять хвилин. Не думала, що хлопці здатні так довго чепуритися та змушувати інших чекати.

Нарешті Паша з’явився. На ньому були надіті темно-сині джинси та біла простора футболка. Густе волосся акуратно зачесане назад, відкривало повненьке обличчя з правильними рисами.

Мимохіть Мілана звернула увагу на те, що хлопець симпатичний. Високий та мужній. От якби не був таким гладким. Та для цього вона тут. Спочатку потрібно завоювати довіру, а вже потім запевнити, що має старатися для власного успіху та здоров’я.

- У тебе ковзани з собою? - спитав хлопець, підходячи до Мілани.

- Нащо? На ковзанці на прокат візьмемо. Хіба ти не знаєш про це?

- Не знаю, - грубувате відказав хлопець, - казав же, що ні разу на ковзанку не ходив.

- За двадцять три роки життя ні разу? - спитала Мілана.

- Уяви собі, - огризнувся мажор.

Більше дівчина не розпитувала. Відчула, що хлопцеві неприємна така розмова. Молоді люди пішли у напрямку ковзанки, точніше, Паша просто потягнувся за Міланою.

З них вийшла дивна та незвична пара. Тендітна, тоненька та гнучка дівчина йшла поряд з високим огрядним парубком. Деякі перехожі, не втримавшись, оберталися їм услід, думаючи, що така красуня робить поряд зі слоном. Та з якого зоопарку останній утік.

За увесь цей час, Мілана не припиняла вивчати супутника. Помітила наступну річ: хлопець не узяв з собою коробки з пончиками, як обіцяв. Дівчина не знала, чи можна це назвати невеликою перемогою. Адже, можливо, ласун просто не захотів тягати за собою зайве. У місті купити солодощі не проблема.

Помітила білявка ще одну звичку чоловіка: той йшов, сутулячись та втягуючи голову у плечі. Паша наче намагався стати меншим та непомітнішим. Кожного разу, коли назустріч йшов хтось з перехожих, хлопець наче не хотів бути поміченим.

Скоро перед ними показався торговий центр, в якому й знаходилася ковзанка. Хлопець з дівчиною пройшли куди потрібно, узяли дві пари ковзанів, заплативши за годину катання. Коли Мілана та Павло, забравши ковзани відходили, дівчина, що брала в них плату, хихикнула та «тихо» сказала колезі: