Умови дієтичного контракту

Чоловік та білява дівчина вийшли з кімнати, тихо причинивши за собою двері. Хлопець, ніяк не відреагував на їх відсутність, як не відреагував на прихід гостей.

Артем запросив Мілану на кухню, де Галина вже накрила стіл з кавою та солодощами. Міла не їла солодкого та не пила кави. Але поряд стояв чайничок з зеленим чаєм та корисні сухофрукти. Білявка мимохіть усміхнулася: Артем Семенович усіма силами прагнув їй вгодити.

Сівши за стіл, фітнес-тренер тільки-но хотіла почати розмову, як Семенович її знервоване перебив:

- Не тягни, прошу тебе. Якщо бажаєш відмовитися, то зроби це зараз.

- Всі інші тренери також відмовлялися одразу? - спитала Мілана.

- Не одразу. Кожен з них кривився як середа на п’ятницю, але солідні гонорари переважали. Проте, ніхто не витримав більше двох тижнів. Тому якщо, твоє перше враження негативне… воно ж негативне, так?

- Цілком негативне, - кивнула спортивна красуня.

- Тоді краще скажи «ні» прямо зараз. Бо я вже втомився від розчарування та марних сподівань. За сьогоднішній день я заплачу, що час твій витратив.

- Я скажу «так», - усміхнулася дівчина, - як відповіла б коханому чоловіку перед вівтарем. Але поки що, відповідь стосується моєї професійної діяльності.  Візьмуся за справу не тільки через гроші. Мені цікаво, чи зможу я зсунути цю брилу з місця.

Артем, почувши відповідь, на якусь мить закляк на місці, тримаючи  вівсяне печиво. Мілана у цей  момент, спокійно відпила зеленого чаю з ложечкою меду.

- Ти серйозно? - спитав багатій, - гарантуєш результат?

- Результат ніхто не може гарантувати, - парувала Мілана, - тому що струнке тіло та здоров’я залежить не тільки від навичок тренера, але й від бажання того, ким тренер займається. Та  моя задача впоратися так, щоб у вашого сина виникало подібне бажання.

Чоловік знову похнюпився, певне вирішивши, що спроби красуні приречені ще до того, як вона їх почне втілювати на практиці.

Мілана помітивши похмурий настрій клієнта (точніше того, хто все оплатить), твердо промовила:

- Артеме Семеновичу, я беруся за вашого сина. Створю для нього раціон здорового харчування, придумаю вправи, попрацюю над психологічним станом. Можете довіритися мені. Для початку, скажіть пару слів про характер Паші.

- Ледачий. Тупий. Ніколи не доводив справу до кінця, - перелічив чоловік, - але при цьому безпечний та нікого не ображає. До дівчат ставиться байдуже. Тому можеш сміливо лишатися ночувати з ним хоч у самій кімнаті. Пальцем тебе не зачепить. Правда, якщо він тебе зґвалтує, то я ним пишатимусь.

- Що?!?! - вигукнула Мілана, трохи не вдавившись шматочком висівкового хліба.

- Вибач, сонечко, - тут же виправився багатій, - то я до того, що таким чином буду знати, що син вартий осідлати дівчину. Бо раніше…

Побачивши докірливий погляд Мілани, Артем Семенович замовк та почав збентежено колотити ложечкою власну каву. Сам він не відмовлявся від цього запашного напою.

- Я вже не знаю, що робити з ним, - зізнався чоловік, - все-таки син, не можу просто відмовитися, але вже набридло соромитися через цю тушу.

«Дивна родина, - подумала Мілана, - мати кудись чкурнула, батько сина зневажає. Самому ж хлопцю вже двадцять три рочки, а поводить себе як підліток. Фільми про супер героїв дивиться та мріє труси поверх штанів натягнути».

Мілана не звикла відступати перед труднощами. Незважаючи на молодий вік, знала, що нічого у житті просто так не дається. Якщо хочеш досягнути мети, тоді варто налаштовуватися на довгу та кропітку працю.

- Артеме Семеновичу, - вже вкотре сказала дівчина, - я візьмуся за Пашу. Щось мені підказує, що з нього можна зробити стрункого хлопця, який буде певен у собі та власних силах.

Багатій аж підскочив на місці, очі заблищали від радості та вдячності. Але тут же радісний вираз обличчя знову змінився на розгублений.

- Я ще не все сказав тобі, - сказав Артем, - річ у тому, що мене поряд не буде. Хочу поїхати звідси. Нехай не в іншу країну, але до іншого міста.

«Зрозуміло. Татко, як й мама прагне скинути свого важкого синочка на когось іншого», - невдоволено подумала Мілана, але виду не подала.

- Я вже півроку зустрічаюся з жінкою, яка живе в Чернігові. Це зовсім поруч, лише дві години їзди від столиці. Познайомився свого часу на сайті знайомств, просто нудно стало. Після розлучення не хотів знову заводити стосунки. У першу чергу, боявся натрапити на чергову стерву, ще не хотів Пашеньці травму наносити. А то замість матері, у дім іншу жінку приведу.

- Ваш син вже виріс, - зауважила дівчина.

- Знаю. Зустрічалися з Ларисою кілька разів. Вона до Києва у справах приїжджала. Ось тепер, кличе до себе пожити. Я можу працювати віддалено, якщо щось термінове, то приїду. Все що завгодно, тільки б…

- Втекти від сина, що вас соромить? – запитала дівчина, пильно дивлячись у вічі добродію.

Той кивнув, погоджуючись.

- Не хочу знайомити його з Ларисою напряму. Вони знають один про одного у теорії, не більше. Прийде час… якщо прийде, хлопець схудне, тоді й можна…