Солодкий пончик

Наступного дня, Мілана навіть не запам’ятала, як провела заняття. Думки літали десь далеко, не дозволяючи, як слід, зосередитися на ритмі спортивних досягнень.

Дівчина й раніше розробляла індивідуальні програми схуднення та проводила заняття з кимось одним. Подібні послуги коштували дорожче, ніж заняття у групі, але гонорар у двісті тисяч доларів ще ніхто не обіцяв. За один курс, правда не було сказано, скільки даний курс триватиме. Та чого все це виявиться вартим для дівчини?

Мілана не боялася труднощів. Щось підказувало їй, що зараз чудова нагода довести подібний настрій.

Прийнявши душ після занять, дівчина привела себе у порядок та склала речі до сумки. Артем Семенович бачив у ній професіонала, дівчині хотілося виправдати сподівання багатія принаймні спочатку.

Несподіванки почалися одразу, як Мілана вийшла з жіночої роздягальні. Тому що одразу потрапила до рук Марка.

- Ось ти в моїх обіймах, - прощебетав чоловік, фамільярно обіймаючи красуню за зону «60», тобто за талію.

- Марку, не зараз, - знехотя відреагувала на жарт Мілана, - у мене немає часу. Треба бігти.

- Куди? - спитав хлопець, - заняття скінчилися. У мене, до речі, також. Пішли, посидимо десь. Два дні тому, я одну причепу послав під три чорти. Пише мені на вайбер, мовляв, як побачила мене, то вже більше думати ні про що не може…

- Марку, вибач, я маю йти,  - дівчина пробувала звільнитися з хватки чоловіка, але той, підкачаний та сильний, навіть не думав її відпускати.

- Куди ти зібралася? - знову спитав чоловік.

- Це тебе не стосується, - Мілана відчула легке роздратування, але змусила себе не піддаватися емоціям.

- Чому? Хіба ми не можемо довіряти один одному? - Марк потягнувся, щоб поцілувати Мілану.

Вуста зустрілися з долонею дівчини. Білявка рішуче загородила красунчику шлях до мети.

- Дражниш мене, красуне? Розпалюєш вогонь?

- Марку, відчепися, - вже більш рішуче промовила дівчина. У цей момент почула, як на смартфон прийшло повідомлення.

Сильним рухом випручавшись з рук Марка, дівчина вхопила смартфон. Повідомлення говорило, що Артем очікує на білявку біля входу у будівлю.

- Бувай, - привітно сказала дівчина, перш ніж побігти на вулицю.

Артем Семенович стояв біля своєї машини. Побачивши Мілану, поспішив їй назустріч. Вони привіталися, наче старі знайомі.

- Далеко їхати? - спитала дівчина.

- Менш як годину. Не хвилюйся. Після того, як завершимо плани на сьогодні, тебе привезуть, куди скажеш. Даю слово.

Мілана усміхнулася. Чи не пошкодує про те, що ось так довіряє? Проте, якщо не довіриться, пошкодує ще раніше. Кажуть, що менше знаєш, міцніше спиш. Анітрохи! Доки не дізнаєшся, фіг узагалі заснеш.

Чоловік за кермом поводив себе досить дивно. Явно хвилювався. Здавалося, що він сам боїться дівчини, що сидить поряд на передньому сидінні розкішного автомобіля.

- Щось сталося? - спитала дівчина, - невже боїтеся чогось?

«Знову ляпнула не подумавши. Втратиш клієнта, ще до того, як побачиш у реальності», - з досадою подумала дівчина.

Чоловік кивнув, не зводячи очей з дороги. Вирішив сказати правду:

- Я не певен, що ти погодишся займатися моїм сином. Вже не вперше його кидають й навіть солідні гонорари не полегшують ситуацію.

- Він маніяк? - жартівливо спитала білява красуня.

- Можна й так сказати…

- Тобто? - злякалася дівчина, трохи приставши на сидінні.

- У нього дуже складний характер, - зізнався Артем, - іноді сам сумніваюся, що він мій син. Його нічого не цікавить, крім улюблених пончиків з цукровою пудрою. Як завалиться на диван, трохи не провалюється крізь меблі, так й уплітає здобу та серіали дивиться про тупих супер героїв. Я ж у його віці вже перші гроші заробив та одружився. Такими темпами, як у Паші, онуків ніколи не діждуся.

- Чому ж від нього відмовлялися тренери? - спитала Мілана, - мотивувати на схуднення являється нашою роботою. Труднощі не повинні зупиняти.

- Тому що у клієнтів має бути хоча б мінімальне бажання, чи не так? - спитав чоловік, Ще й огризається, коли зауважують на проблему. Я кажу, мовляв, подивись на себе, огидний пузань. Як можна таким чином,  влаштувати особисте життя чи добитися успіху? Зовнішність грає величезну роль, від даної істини нікуди не дінешся.

- Згодна з вами, - кивнула дівчина. Кому як не їй про це знати? Все життя присвятила роботі над собою.

- Не передумала узятися за завдання? За проблемного клієнта? - спитав Семенович.

- Спочатку мені б хотілося побачити Пашу та поговорити з ним, - відповіла Мілана.

Водій кивнув та м’яко повернув на широку дорогу, що вела до розкішного приватного сектору. Трохи помовчавши, багатій знову почав говорити про сина. Певне, ця тема дратувала добродія, й він хотів нарешті висловити  усе, що накопичував довгі роки.

- Паша - це суцільне розчарування. Та ще й товстун. Я його на жодний захід ніколи не брав. Соромно мені на публіці з ним з’являтися. В інших олігархів сини як картинка. Стрункі, вродливі, мають поряд розкішних жінок. Одному мені, наче пороблено. А це ж мій єдиний син. Повинен бути гордістю для батька, а не соромити його.