38. Кохаю тебе...

Арет Драган 

Колір її зраненої душі сяяв досить тьмяно, але так звично віддавав теплом. Попри вагомий потенціал та магічну цінність, я не можу зруйнувати її...

Кілька дрібних тріщин залишених мною на цій душі, віддавали свіжими ранами десь глибоко в моєму серці. Мене боліло від однієї думки, що вже звична буденність разом з Оріаною - зникне. Це настільки страшно, що хочеться прив'язати до себе, щоб ні на мить не зникла з поля зору.

- М-м-м, - протяжно видихнула. Жіночі руки зухвало спускалися вниз, і я зачаровано спостерігав що ж буде далі. Оріана звабливо усміхалася, продовжуючи збуджувати кожним своїм доторком. Я не хочу кидатися на неї немов дикун, однак стримуватися з кожною секундою все важче і важче...

Крихта магії, аби кімнату привести до ладу.

- Ого. Трохи зекономила на ремонті, - продовжила у своїй грайливій манері. - Може ти так зможеш і з купальнею? Буде доречно.

- А ти все нахабніше мене експлуатуєш.

- Хіба будеш проти спільного купання?

Звісно не можу відмовитися від такої щедрої пропозиції! Довелося почаклувати собі на шкоду. Відреставрувавши ще одну кімнату витратив усю магію. Завтра доведеться шукати нову душу, але то буде завтра...

- Як тобі?

- Ще ніколи не бачила такої великої діжки.

- Ми називаємо її ванною, - не знаю навіщо їй ця інформація.

- Навіть вода тепленька! - із захватом промовила та ринула вперед пританцьовуючи.

Сьогодні Оріана на диво грайлива. Легкі кроки, плавні рухи, та повільно спадаючий одяг. Навіть не очікував, що вона може бути настільки сексуальною. Мені залишалося лише насолоджуватися процесом. Якийсь новий фетиш, дивитися як вона роздягається...

- Чому там стоїш? - тихо муркоче, коли злітає останній клаптик тканини. Її маленькі долоні прикривали груди, а волосся каскадом спадало по плечах. Зануривши одну ніжку у воду, потім іншу, її пальці повільно окреслювали жіночі принади, сповзаючи вниз... Вниз по талії, а після стегон. На фоні сутінок за вікном, вся ця картина виглядала неправдивою. Наче марево у літню ніч. Вона як та мавка підступно заманювала у свої тенета, а мені нічого не залишалося, окрім бути причарованим.

Швидко стягую сорочку, а за нею і все решту та приєднуюся до водних процедур. Оріана зі смішком тягнеться назустріч та дарує довгий цілунок... Забуваю як дихати. Це точно реальність? Якщо сон, то не хочу прокидатися.

- Я чую як шалено б'ється твоє серце, - шепоче в уста та продовжує цілунок.

- Сам здивований, - не збираюся заперечувати, - це взагалі нормально?

- Для людей так, - усміхається.

Притискаю Рі до себе, провівши доріжку пальцями вздовж хребта. Ніколи не втомлюся окреслювати вигини її тіла.

- Ти прекрасна.

Оріана лише усміхнулася, прикривши очі. По рожевій щоці покотилася самотня сльозинка, котру я поспішно витер.

- Я зараз неймовірно щаслива, Арете. Якби можна було обирати мить смерті, то обрала б цю.

- Не кажи так, - слова про смерть болем віддавалися у грудях. - Я не дам тобі померти, - цілую у чоло та заплющені очі.

- Хіба ти не маєш забрати мою душу?

- Мав, але ти мене випередила. Забрала мою швидше.

- Так просто? Хіба так можна? Як же наш контракт? Його ж не можливо розірвати.

- Навіщо розривати, коли він міцніший будь-яких людських обітниць. Ми просто змінимо умови.

- Як змінимо?

- Оріано, спершу хочу дещо прояснити. Наш початковий контракт укладений ціною твоєї душі, однак зараз ти вже не людина. Е-м, скоріше щось проміжне між людиною та пожирачем. Саме тому можеш прожити тут до старості, а вже після смерті твоя душа стане моєю. Вона не зруйнується так швидко, як мала б. Тому не хочу, щоб ти думала, наче у тебе немає іншого вибору окрім бути зі мною. Гкхм! - кашлянув. - До чого я це все розповідаю, - ти для мене особлива. Не можу сказати коли саме почав вважати тебе такою. Але це правда, - я говорив повільно з тривалими паузами, адже слова не давалися легко. В тім Оріана не перебивала, мовчки слухала мій монолог. - Це звучить дивно, але не хочу пожирати твою душу. Ба більше, я кохаю тебе... Знаю, що з моїх вуст це звучить ще дивніше ніж про пожирання душі, однак...

Жінка більше не витримала та стулила мені пельку черговим поцілунком.

- За-зачекай. - вириваюся зі солодкої кари. - Ти ж зрозуміла до чого я веду?

- Пропонуєш мені стосунки? Пожирачі взагалі знають що таке стосунки у людському розумінні?

- Звісно знають! Я хочу бути з тобою щодня, разом прокидатися та засинати. Хочу брати участь у твоїх буднях. Хочу бути частиною твого всесвіту. І звісно хочу, щоб відчувала до мене те саме...

- Але ти дав мені вибір, отож я можу залишити тебе і шукати щастя з кимось іншим?

- Так, - сподіваюся вона не помітила мого роздратування після цього питання.

- Ха-ха! Розслаб брови, щось звучить не переконливо.

- Оріано, не буду брехати. Мені складно уявити тебе з кимось іншим... Я навіть не впевнений, що не вб'ю його, але... Але знаю яку силу несе в собі свобода людського вибору. Тому можу пообіцяти тобі, що триматиму свого демона на прив'язі стільки, наскільки зможу. В будь-якому випадку все впирається у твоє щастя. А я хочу бачити тебе щасливою, не інакше.

- Після усіх слів важко не розтанути. Однак я теж хочу бути з тобою відвертою. Сам знаєш наскільки травматичним для мене є слово кохання. Ти однозначно бентежиш усі мої почуття, але не можу сказати, що кохаю тебе. Для мене кохання це шлях, яким треба йти повільними та маленькими кроками і якщо ти готовий почекати, поки мої почуття зміцніють настільки, щоб змогла зізнатися, то давай спробуємо.

Мушу визнати - відповідь задовільна. Нехай і не повноцінне зізнання у коханні, але я для неї особливий, а це подає надію.

- Якщо це ти, тоді чекатиму скільки потрібно.

На радощах продовжив обціловувати жіночі щоки. Трепетне та щемливе почуття, теплотою розливалося у грудях. Випаливши всі свої думки ось так, різко, неочікувано, сміливо - було кращим рішенням. Здавалося та стіна, котру Оріана вибудувала між нами, була не такою вже й високою, на додаток - у мене з'явився шанс її зруйнувати. Моє серце ще ніколи не почувалося настільки живим!

- Я зараз, - щиро зізнаюся, - неймовірно щасливий. І це мої почуття, а не розділені з контрактором. Мої власні...- тихіше додав.

Оріана лише чарівно усміхнулася. Її губи ніжно прилинули до моїх, ще більше спокушаючи. Ми повільно перемістилися у ліжко, продовжуючи торкатися одне одного. Мені подобається, як на її світлій шкірі з'являються червоні сліди нашої пристрасті. Я упивався кожним рухом, кожним коротким видихом по моїй шиї, кожною наступною секундою.

- Арет, ще!.. Ще трішки! - її хтиві вигуки, як урочиста симфонія для вух. - Так! Будь ласка!

Ще кілька поштовхів і її тіло тремтить...Вдоволено задираю тендітну ніжку вверх та сиплю цілунки вздовж щиколотки до коліна. Повністю у моїй владі. Повністю Моя! Відчуття що не зрівняється ні з чим.

- Рі, я кохаю тебе.