13.2

- ... Пробач, - після мовчанки продовжив, - якщо зачепив за живе. Оріано, ще з нашої першої зустрічі, я захоплююся твоєю незвичною персоною і щиро поважаю. Саме тому й почав дану тему, мені б не хотілося бачити, як зітліє вогонь у цих блискучих очах.

Багато слів, шановний і жодних дій. Мене ні на краплинку не вразила його сповідь. Який зміст мені все це говорити?! Я не ікона, на мене не треба просто дивитися! Я - жива людина! Якщо тебе так хвилював мій добробут, то якого лисого не розповів про походеньки нареченого?! Чому завжди уникав? Чого, банально, не залишився постояти зі мною у черзі до реєстрації?! Та що не так з чоловіками довкола мене?! Хоч один нормальний є?!

- "Здається, тебе понесло на емоції, - пролунав спокійний голос пожирача. - Щоб ти знала, гнів у мене в улюблених, але сьогодні ним наситився вдосталь."

- Мені вже час, - витиснула зі себе ділову усмішку.

- Я проведу, - а він не вловлює емоційний стан співбесідника!

- Не варто, не хочу затримувати вас.

Правда Леда не надто кмітливий, награна ввічливість мала інакший ефект. Чоловік мав за мету провести до палацу соборності (місце, де залишаються усі учасники полювання до кінця всього турніру). Правда від "палацу", тут лише слово. Швидше всього будівля схожа на елітну казарму, де немає розподілу на жіночу та чоловічу частину, що є головним чинником низького показника саме учасниць серед цього дійства.

Леда не брав участі у полюванні, тому покинув мене одразу перед головними воротами. Нарешті видихаю з полегшенням. Тягнуся до кишені, де порядковий кристал, що є і пропуском в будівлю, а також порядковим номером кімнати.

- Якби знав, що тобі доведеться все полювання провести поруч незнайомців, то однозначно відмовив тебе від цієї витівки.

- Арет, це моє рішення. Сумніваюся, що тобі вдалося б якось вплинути.

Пожирач змовк, але його пухнастий хвостик продовжував хитатися зі сторони у сторону. Я вже зауважила, він так робить коли щось дуже подобається, або дратує... В будь-якому випадку зараз його почуття мене не надто обходили. Проходжу довгий коридор, піднявшись на третій поверх. Тут селять вищу аристократію, тому дивно, що вибір організаторів пав сюди. Моя кімната знаходилася у самому кінці.(*Сподіваюся сусіди трапляться адекватні...) Прикладаю кристал до центру дверей, механізм швидко спрацьовує, торкаюся клямки й заходжу всередину.

- Адам?! - одразу вирвалося, як побачила його. Чоловік розслаблено розкинувся на кріслу та попивав алкоголь з широкої склянки. З його волосся стікали масивні краплі води, схоже після ванни, але той і не думав якось реагувати.

- Довгенько... - якимось замріяним тоном промовив. - Де ти була?

- Тебе не стосується, - байдуже відповідаю та прямую у свою половину кімнати. Мені ще не доводилося бачити усі привілеї життя на третьому поверсі, отож цікавість швидко перескочила на предмети розкоші. Дорогі фіранки, меблі, красивий сервант, зручна постіль... Навіть порівняти не можна з умовами на поверхах нижче!

- О-рі-а-но! - не подобається його інтонація. - Відповідай на питання.

Я сіла скраєчку свого ліжка й втомлено видихнула. Багато часу не знадобилося, аби зрозуміти, чому ми в одній кімнаті. Питання лише в тому, навіщо йому так чинити? Що власне й спитала.

- Тобто?! Ти хотіла потрапити у казарму, де в одній кімнаті одразу по вісім осіб спить?

- Відколи тебе почали хвилювати мої справи? - вперлася в Адаманта суворим поглядом. Чоловік не квапився з відповіддю. Він, спершу, висушив склянку до дна, а після підвівся і наблизився. Різкий запах рому, що вдарив у ніздрі змусив скривитися. Холодні краплі води тепер, частково, падали мені на обличчя, отож вимушена відсунутися назад. Певно Адамант прочитав мої дії по своєму, адже у наступну мить всівся поруч!

- Стільки питань, хіба ти не мала б бути задоволена тим, що знаходжуся поруч і дивлюся на тебе?- і що він меле?! - Чи тобі цього мало? Мабуть, так і є, - усміхається. - Ти ж амбіційна жінка. Тоді..

Його пальці нахабно стиснули плече, притиснувши до себе. Якого дідька! Одразу закипіла й намагалася відсторонитися, однак Адамант виявився швидшим і без вагань... Поцілував?!...