8. Контракт з пожирчем?

Після повернення Адамант одразу зачинився у себе в кабінеті. Які таргани цього разу залізли йому в голову - мене не обходило. Я втомилася, отож покрокувала до своєї спальні. Година була пізня, отож вирішила не будити Анну. Знову повернувся головний біль, сподіваюся короткочасний.

Увійшовши до кімнати першим ділом помітила прочинене вікно, через що у спальні було доволі вітряно. М? Запах півонії? Невже?! Повертаю голову і зустрічаю свою милу кішку! Пухнаста нахаба вмостилася на мою постіль й хижим поглядом спостерігала. Складається враження, наче це я приперлася на її територію, а не навпаки.

- І де ти вешталася? - обурливо кажу та наближаюся. - Думала, мені все наснилося.

Обережно проводжу рукою вздовж котячої спинки. Кішка не змусила себе чекати й одразу замуркотіла. М-м-м! Чому воно таке миленьке!!! Сама не помітила, як схопила пухнастика та, притиснувши до грудей, інтенсивно гладила. Ви тільки гляньте на ці м'якенькі подушечки на лапках!

- Ти зводиш мене з розуму! - не витримую удару милістю.

Кішка особливо не пручалася, отож мене прорвало на цілуночки. Тепер зі стовідсотковою впевненістю знаю, що квітковий аромат з'являється від кішки.

- Все, досить! Припини! - заговорила купа шерсті?! Цьомчики швидко зупинилися. Я здивовано витріщилася на мордочку кішки. Мені причулося? - Це вже переходить всі межі, жіночко!

Грубим чоловічим голосом заговорила моя білосніжна кішечка та вискочила з обіймів. Як так? Ніхто не писав, що ці створіння здатні розмовляти. Хотіла відкрити рота, але побачила, як кіт вилизує передню лапку. М-м! Тримай себе в руках, Оріано!

- П-пробач! - невпевнено зі себе витиснула та нахилилася до тваринки.

- Ти божевільна? От, чесно? Хто в здоровому глузді ніжитиме пожирача душ? Ви ж якось так нас називаєте?

Мене повчає кіт? Навіть не знаю, куди себе діти. Якась дивна ситуація. Почати виправдовуватися, чи що?

- Ей, божевільна! Чуєш мене?

- Так. Ем, пане кіт? - підбирала зручне звертання. - Для чого ви тут?

- Кіт? Просто кіт?! - шерсть піднялася дибки. Він розізлився? - Та в тебе жодного інстинкту самозбереження, дорогенька!

- Та вже, - байдуже відхрещувалася, - який є.

- Давненько мені не траплялися такі дивакуваті екземпляри, - ніби комплімент. - Мене звати - Арет! Арет Драган. І я прийшов по твою душу! - впевнено заявив кошак на що у мене вирвалася порція сміху! - А ти нахабнієш, людисько! - вороже протягнув.

- Пробач! - витираю сльозинку. - Просто виглядає дуже комічно, коли таке заявляє кішка.

- А, ти про цю форму. В ній просто найлегше пройти повз ворота вашого світу, - махнув хвостиком, - так краще?

З кішки посипався сріблястий пісок і через мить переді мною стояв широкоплечий чоловік. Його смуглява шкіра гарно контрастувала з білосніжним волоссям. Ті ж чорні очні яблука, всередині котрих плескалося полум'я від кривавих зіниць! Яка дивна врода, аж зачаровує... Роблю крок вперед, щоб краще роздивитися деталі зовнішності. Над правою бровою виднілася тонка лінія шраму, можливо від кігтів, або собі дофантазовую. Трохи загострені риси обличчя, через що їхній власник здавався ще більше небезпечним, а разом з тим - міцна тілобудова. Арет мав високий зріст, на дві, а то й три голови вищий, ніж я. Одягнений у звичайну білу сорочку з вишивкою, вільного крою штани, а зверху накинута довга, чорна делія (зимовий верхній не приталений вид одягу, типу плаща). Оскільки хлопака високий, то виглядав доволі ефектно.

- Це моя справжня подоба, - зухвало примружив очі. Ех, форма змінилася, а унади моєї кішечки, ні. - Чому не схиляєш голову, дівчисько?

- А? - дивуюся. - Не знайома зі звичаями пожирачів душ, - усміхаюся.

Чоловік тяжко видихає та знову перетворюється на кішку. Граціозно застрибує мені на руки та треться мордочкою до долоні. Що за поведінка?

- Я не заберу твою душу, поки, - наголошує. - Ти цікава! Та й мені сподобалося ніжитися біля тебе, жінко.

- То жінко, то дівчисько. То заберу, то ні! Ви мене плутаєте, ваше душеїдство!

- Ха-ха! - короткий смішок за котрим пролунало вдоволене муркотіння. - У мене гарний настрій, будь вдячна!

Я сіла на ліжко та продовжила гладити пухнастика. Арет аж зажмурив очі від задоволення. Нахабний котяра.

- Арет, ти маєш мене вбити? Чому? - спокійно питаю.

- А чому, так звані пожирачі, приходять у цей світ? - на його питання знизую плечима. - Цьому є багато причин. Не збираюся тобі все розповідати. Головне те, що нас приваблюють людські почуття, емоції, амбіції. Створіння подібні мені - живемо доволі довго, а наші власні емоції сильно притуплюються у порівнянні з людськими. Отож ми премося у цей світ частіше за враженнями.

- Тоді який тобі зміст мене вбивати?

- Не перебивай! - обурився кіт. - Думаєш потрапити у ваш світ легко? Для цього необхідні певні умови. А в нас з тобою, взагалі, окремий випадок - ти сама відкрила мені браму.

- І ти невдячний хочеш мене зжерти після цього?! - награно образилася. - А як я тебе викликала? Це тому погано почувалася кілька днів?!

- Тц! Біжиш поперед батька в пекло! Ти додала до виклику краплину своєї крові, цим самим прив'язавши до себе. - крові? Коли таке було?.. Невже той випадковий поріз, коли читала книгу?! - Спершу хотів просто вбити тебе, поласувавши останніми емоціями.

- Але?

- Але є інший варіант, ним частіше користуються пожирачі - контракт.

- Стільки інформації! - трохи плавилися мізки... - Що за контракт?

- Повторюю - нам цікаві емоції. Віддай мені свої емоції, а я виконаю будь-яке твоє бажання, - звабливо протягнув.

- О, це тому вас і прозвали пожирачами душ? Ви укладаєте сумнівний договір в результаті якого людина втрачає душу?

- А ти здогадлива, - наче похвалив. - Казав же, що цікава! - наче маніяк промовляв. - Слухай, ти вже у будь-якому випадку зв'язана зі мною, адже сама викликала. Питання у тому, скільки часу ще проживеш?

- А що стається після того, як ви забираєте душу?

- Нічого. Для тебе це звичайний кінець. Смерть. Забуття.

- Звучить нормально. Кажеш, відхреститися від тебе мені вже не вдасться, - кіт кивнув. - Тобі потрібні мої емоції... Щось не второпаю, а мені яка з тебе вигода?

- Я ж кажу: будь-яке бажання!
- Можеш мертвих з того світу повернути?

- Крім цього.

- Ехх! - сумно видихнула. - То який з тебе сенс?

- Сенс?! Серйозно?! Люди робили масові жертвоприношення, щоб викликати саме мене! Схиляли коліна та благали перенести їхні мрії у реальність! Завдяки мені слуги ставали королями! Князівства поглинали імперію! Смертельно хворі - одужували! А ти перша жінка, що так зневажливо зі мною розмовляє! - зашипів котяра.

- Угу. - продовжила гладити. - У мене немає жодного бажання для тебе, Арет.

- Це як? Невже нічого не хочеш?

- Хочу. Навіть багато чого, але для здійснення своїх бажань, ти - мені не потрібен.

- Образливо звучить, людисько. Тоді розповім тобі ще дещо, підійди до дзеркала, - кіт нахабнішав, але не бачу нічого складного у цій забаганці. - Бачиш? - нічого дивного у відображенні не побачила. Але це лише на перший погляд. Якщо придивитися, то з мене сочився якийсь дивний туман. Спершу синього, після зеленкуватого кольору.

- ЩО це?

- Для пожирачів та й усіх потойбічних створінь ти - ласий смаколик. З тебе випирає забороненою магією, що приваблює мені подібних.

- Чому?

- Забравши твою душу можна добряче насититися не тільки емоціями, але й збільшити свій магічний потенціал. Питання часу, коли  раніше прониклі у цей світ пожирачі знайдуть тебе та відкриють справжнє полювання. Правда, досі не розумію, чому твоя душа, що так насичена забороненими чарами, досі ніким не зжерта.

- Заборонені чари...- вдумливо відповідаю. - Мабуть, через це? - простягаю долоню, де знаходилися мітка від випалення.

- Ого! - витріщився на пальці. - Ніколи не зустрічав такої форми забороненого чаклунства! Все ще не розумію, як воно так вправно вплетене у тебе.

- Це погано?

- Це цікаво, - його улюблена фрази, чи що? - Схоже, як побічний ефект ти тепер так звабливо пахнеш.

- Натякаєш, що стану ціллю для пожирачів, а ти можеш мене захистити? - підозрюю тут явно щось не чисто. Арет киває головою. - Мої емоції, - хмурю брови, - як ти збираєшся їх забрати?

- Забрати, не надто влучно сказано. Завдяки контракту я зможу їх з тобою розділити. Не хвилюйся, ти не перетворишся у беземоційний камінь.

- Моє чуття шепоче, що десь ти мене дуриш, - усміхаюся. - Однак, якщо ми укладемо контракт, де ти гарантуватимеш мою безпеку в обмін на емоції, то я погоджуся.

Кіт, що мирно лежав у мене на колінах, зістрибнув та прийняв подобу чоловіка. Арет схилив коліно, торкнувся моєї долоні та поцілував її. Руку охопило слабке сяйво, очі пожирача небезпечно блиснули, але мене це не злякало. Скоріш за все мені було цікаво... Цікаво не менше, ніж самому Арету...

Примітки:

Арете (дав.-гр. ἀρετή — термін давньогрецької філософії, що означає «чесноту», «гідність».

Драган (pronounced [drǎgan] , серб. кир. Драган) — популярне сербохорватське чоловіче ім'я походить від загального слов'янського кореня "драг"("дорог"), що означає «дорогий, любий». Жіноча форма - Драгана ..