4.2 Пожирач душ?

***********************

Свідомість поверталася клаптиками. Світ перед очима потрохи світлішав. Правда тіло кам'яне, важко поворухнутися... З уст злітає короткий стогін. Хочу підвестися, але марно... Фух! Облишила це діло, після кількох невдалих спроб. Ну, все не так погано, я розраховувала на гірше. Короткотривала немічність доволі мала ціна.

Врешті слабкість відступила і я змогла піднятися з підлоги! На дворі якраз темніло. Добряче поспала... Хммм, заждіть, а вікно було прочинене? Можливо прислуга забула за нього? Без зайвої думки розсуваю штори та торкаюся підвіконня. Прохолодний вітерець дмухає в обличчя, аромат півонії приємно лоскоче... Стоп! Півонії? Але ж зараз осінь?!

Варто було подумати, як перед очима вискочила темна пляма. Інтуїтивно зробила кілька кроків назад! На підвіконня граціозно сіла кішка. Її густе, срібне хутро, у шатах ночі, ніби сяяло! Кішка була величенька, отож є змога добре її розгледіти. Гладкий хвостик грайливо махався, а після завмер, накривши пухнасті лапки! Йой! Тримайте мене семеро! Це надто мило! Кішка розплющила очі, впершись своїм криваво багряним поглядом... Здавалося в її очах горіло полум'я на чорному тлі! Цей погляд явно належить створінню з іншого світу... Через кілька секунд образ милої кішечки перетворився на звірину гримасу! Кігті вже небезпечно стирчали з лап, а ікла хижо визирали з пащі. Звір готувався до нападу! Хоча, звіром називати цю істоту не варто. Потвора з дитячих казок, часом відьомський компаньйон, а так - пожирач душ.

- І все ж... - важко видихнула. - Іди сюди!

Різко накинулася на неї! Котяча морда й не зрозуміла - що трапилося. Навіть, якщо це пожирач душ, залишається незмінний факт - його образ надто милий! Не можу стриматися! Так хочеться погладити ніжне хутро, торкнутися маленьких лапок, дмухнути на гостре вушко, змусити кішку помуркотіти!.. А-а-а! Мій внутрішній крик!

Схоже сама кішка не розділяла мого захоплення, але, принаймні, не протестувала. Спокійно лежала у мене на руках та дозволяла себе гладити. Можливо я помилилася і це звичайна тваринка? Але ж її очі... Чорні яблука з червоними зіницями - такі очі лише у створінь з потойбіччя. Ну, саме так пишуть у довідниках про магічних істот. З відьомських джерел, то я лише почала вивчати дану тему, отож не дуже розуміюся. Якщо вірити легендам, то зустріти пожирача душ означає - смерть найближчим часом. Певно їх можна ототожнити до стерв'ятників нашого світу?..

- От, як така мила мордочка, - звертаюся до кішки, - може займатися такою лячною справою? Ех, нічого не розумію! Смерть? Звучить так абстрактно. Щось мене в сон хилить, - знову відчула втому, наче всі сили хтось висмоктав. Кішка ніби зрозуміла й зістрибнула з рук. - Ей! Ти куди? - нахилилася і знову взяла її на руки. - Сьогодні спатимеш зі мною, - з усмішкою прошепотіла та цмокнула малечу в чоло.

Нічого зі собою не вдію. Я обожнюю пухнастих тваринок, а особливо котиків! Чхати хотіла, що це магічна істота з потойбіччя! Схоже плакали мої інстинкти самозбереження.

- На добраніч! - вмостившись на ліжко кажу.

Кішка якийсь час здивовано витріщалася на мене, але продовжувала лежати поруч вилявши хвостом. Яке ж в неї ніжне хутро! З усією ніжністю продовжую гладити. Ех! Кайф! Врешті кішка розслабилася і замуркотіла... М-м! Я не витримаю! Дай зацілую цю мордочку!

****************