5.1

Вранці прокинулася від набридливого голосу служниць під дверима! Оглянувшись довкола не побачила кішки. Куди вона ділася? Може ці створіння з'являються тільки вночі? Чи мені все наснилося? Або ж я божеволію?

- Моя пані? - вкотре обізвалася Анна. - Нам варто поквапитися, до святкового вечора не так багато часу!

- Заходьте! - втомлено промовила. - У нас ще пів дня, як можна не встигнути? - нахмурила брови.

В кімнату увірвалася ціла зграя служниць. Хтось ніс коробки з туфлями, інші з прикрасами, а декого і видно не було за горою одягу. Щось сьогодні всі надто збуджені. Зазвичай я швидко збираюся на святкування, та й стільки допоміжних рук не потребую. Певно Адам втрутився. Можливо має намір приїхати швидше, щоб обговорити наше питання з князем. Який нетерплячий... В будь-якому разі, це мені на користь.

- Не будемо змушувати Адаманта чекати, - впевнено мовила, хоча ситуація склалася дещо інакше..

Більшість суконь для бенкетів у князівському палаці були ЗЕЛЕНОГО кольору! І так, раніше я скупилася повсякденними речами та вбранням для вечірок в аристократичному суспільстві. Правда ці сукні не підійдуть для палацу. В столиці працюють свої модні тенденції, якщо геть їх не дотримуватися, то великий ризик стати посміховиськом. Інша справа, якщо серед твоїх друзів є впливові обличчя, тоді можна і самій тенденції запускати. Однак, на моє нещастя, я давненько закинула світське життя (адже пахала на благо сім'ї нареченого), отож впливу на столичних панянок немаю...

Переглянувши усі варіанти одягу мене вже почало нудити від перенасичення зеленого! Врешті в око впало щось золотистої тканини. Це було традиційне вбрання нашого князівства, що колись купила для мене матінка. Я з усмішкою вказую на нього, подумки дякую покійній мамі. Традиційне вбрання - безпрограшний варіант, коли йде мова про будь-яке свято пов'язане з родиною правителів.

Одяг традиційного стилю включає - довгу білу сорочку, зверху котрої одягають ще одну туніку. В моєму випадку складне поєднання золотної парчі на темному фоні. Рукави треба закотити до ліктя та зафіксувати браслетами. Вишуканий пояс з дзелінькаючими дробницями. Кілька золотих перснів на пальцях, як атрибут статусу, що чудово поєднувалися із колтами ( характерні для слов'ян скроневі прикраси) вплетеними у волосся.

- Етнічненько вийшло, - оцінила себе після всіх зборів.

Легкий макіяж, щоб підкреслити природність є моїм улюбленим, однак сьогодні я не маю бажання виглядати невинною жертвою! Адамант збирається розірвати заручини, якщо князь вирішить одразу оприлюднити інформацію, не хочу виглядати наївною панянкою! Саме тому наказала слузі підкреслити очі чорним олівцем. Готово! Мені подобається.

- Дякую за допомогу! - звертаюся до дівчат. - Всі чудово попрацювали.

Після цього поквапилася до Адаманта. Чоловік очікував у вітальні. Він одягнувся у розкішний камзол темно-зеленого кольору, що зараз у нових модних тенденціях, та абсолютно не поєднується з моїм традиційним образом. Мене ця ситуація розвеселила, хоча і намагалася не показувати...

- Розкішно виглядаєш, - витиснув зі себе комплімент.

- Дякую! - усміхаюся та подаю руку. - Я виглядатиму ще розкішніше, коли ми з усім покінчимо.

- А ти змінилася... Підгострила язика, - одразу відреагував на мій сарказм.

- Ні. Я завжди була такою. Єдине що в мені змінилося, це почуття до тебе, - продовжую "мило" посміхатися.

- Хах! - повільно веде до карети. - Почуття?! Яка нісенітниця!

- Ага. Тільки завдяки цій нісенітниці я залишалася поруч усі ці роки.

Його рука болісно стиснула мою, схоже Адамант цього і не помітив. Чоловік мовчки посадив мене до карети, а сам сів до іншої. Хм! Будемо їхати окремо? Навіть не здивуюся, якщо на урочистість він візьме коханку. Недоумок! Йому просто максимально байдуже на мою репутацію! Агр! Це довбане кохання! Якого дідька я в ньому знайшла?!

Карети зрушили з місця і вже через кілька годин мої очікування виправдалися. Сніжана, чи як там її, спокійненько всілася у карету мого горе-нареченого! Святі горішки, чим ця парочка думає? Добре-добре. Не так! Чим я думала?! Сліпо обожнювати людину, котра сприймає мене не більше за придаток?! Хах! І смішно, і грішно! Цікаво, як цю ситуацію обґрунтує Адамант перед іншими бояринами? Хоча мені цікавіше, про що думає та панянка? Можливо за її спиною стоїть хтось впливовий, саме тому вона може поводитися доволі "відверто". Більше адекватних причин не бачу. Ризикувати своїм добробутом та репутацією гуляючи із зарученим чоловіком...

Простоявши у черзі до телепорту, нарешті карета зрушила! Блакитне сяйво охопило транспорт і через кілька секунд нас перенесло прямісінько під дворець. Останній раз була тут, ще з батьками. А теперішній князь любить розкіш. Стільки новобудов, фонтанів, ще й сад з диво-квітами. Миленько!

За правилами я маю сидіти у кареті та чекати, поки партнер подасть руку. Доволі стара традиція, що обросла пафосом, аби показати статус, чи навпаки. Зазвичай, найбільше страждають молоді, незаміжні панянки. Вийти з членом родини - не престижно. Самій - соромно. З кавалером - можуть пустити плітки про легковажність. Так і живемо у світі лукавства та омани. Де найкращі актори й брехуни керують країною, а щирі та милосердні - стають розмінною монетою у глобальній несправедливості.

Ех! Понесло на думки. Адамант за цей час так і не з'явився. Якщо дотримуватися традиції та очікувати "партнера", то можу взагалі не вийти! Ага. Досить! Набридло!Краще взяти справу у свої руки!..