72.

Макс 

Наймилішим в цьому вечері було саме те, як Софі заснула біля тарілки, акуратно спершись на руки. Це все відбулося поки я з братом згадували чергові анекдоти, щоб її розсмішити і трохи повеселитися самим. 

- Макс, дивись, - показав брат в її сторону. - Здається, наші анекдоти найнудніші в світі. 

- Вона просто перевтомилася. Казав їй, щоб кинула автомийку. На житло ж вже не потрібно витрачатися. 

- Та вона вперта, як баран. Тобі допомогти з нею? 

- Я сам. Йди спати. 

- Посуд ще. А ви йдіть. 

Спочатку я не знав, як підступити до неї. Але напівсонна Софі була набагато діловитішою. Вона чемно обвила шию руками і повільно переставляла ноги. Я б і відніс на руках. Але ризикувати з вагітною на сходах - погана ідея. Тож ми малесенькими кроками подолали цю відстань. Вона бурмотала під ніс, що я не даю їй спати і що треба її відпустити. Це було страшенно мило і смішно водночас. Але це вперше за такий довгий час вона була в моїх обіймах. І я не хотів відпускати її знову. 

Посадивши її на ліжко я дістав з тумбочки піжаму. Ці шортики з топом були дуже сексуальні. Ну не міг я їх одягати на неї. 

- Софі, може перевдягнешся сама? 

-  Не хочу. Хочу спати... - вона просто впала на ліжко одягнена. 

- Софі, спати в джинсах погана ідея. Та і в цій блузі також. 

- Йди в баню. 

- Я піду, тільки перевдягнися. 

Вона спробувала розстебнути ґудзик на джинсах але то було марно. Я не витримав спостерігати на ці невдалі потуги і розстебнув їх сам. А потім акуратно стягнув їх, та кинув під ліжко. Її ніжки просто зачаровували своєю витонченістю та золотистою засмагою. На мить я залюбувався ними. Але я тут не для того.  Піжамні шортики були одягнуті поверх стрінгів, які взагалі нічого не прикривали. В штанах вже було тісно. Як її переодягати далі я не розумів. Але й лишити в цьому одязі - не відпочине нормально. 

- Софі, будь хорошою дівчинкою, розстебни блузку. 

Вона взагалі не реагувала. Бляха, це не чесно! Довелося розстібувати її самому, як і одягати топ. Спочатку в мене тремтіли руки і я навіть намагався відвернутися. Але врешті плюнув на це діло, що я там не бачив? Навряд вона за той час, відколи ми востаннє були разом, відростила третю грудь чи зробила пластику. Але дарма, я все одно відчував себе бісовим збоченцем, бо турбота турботою, але я хотів її не менше, ніж раніше. 

Коли закінчив з перевдяганням, то був увесь мокрий, хоча в квартирі було досить свіжо. Прийняти душ було дуже хорошим рішенням. Потрібно було остигнути від, хоч і мимовільного, але споглядання цієї дівчини. Навіщо я вв’язався у все це? Прохолодна вода трохи пригасила мої бажання, але не бажання лишитися поряд. Тож перевдягнувшись ще раз я нахабно приповз і вмостився збоку. Лише на ковдрі. Але так було спокійніше. 

Прокинувшись, я не знайшов Софі біля мене, але те, що скандал вона не влаштувала було добрим знаком. Могла ж і одразу викинути, коли прокинулась. Я як дурень відкрив шафу - всі речі були на місці. Тож нікуди після моєї витівки вона не збиралася. Я мало не підстрибнув з радості. 

На ентузіазмі спустився на кухню. Вона сиділа біля вікна з чашкою в руках. Я застиг в дверях. А серце - здавалося пропустило удар. В цьому моменті не вистачало лише одного - наших обіймів. Коли я просто можу підійти і торкнутися її, ніби й нічого не було. 

- Якщо ти думаєш, що я не сердита, то глибоко помиляєшся, - промовила вона не повертаючись до мене. - Ще раз втнеш таке і я зберу речі та й піду просто на вулицю. 

- Звідки ти знаєш? 

- Що ти там стоїш? Сашко б не мовчав. 

- Ти права! - з’явився Сашко і посунув мене в дверях. - Я на кухню ходжу поїсти, а не постояти подивитися як це роблять інші. 

Він пірнув у холодильник, поки я не відривав погляду від Софі. 

- Я на мийку зараз. – буденним тоном повідомила вона. 

- А відпочити? Ти вчора була надто втомлена. 

- Я добре відпочила. 

- Тоді я відвезу тебе. – вирішив не сперечатися з нею. 

- Я хочу прогулятися, зараз надто гарна погода. 

- Тоді я проведу тебе. 

- Макс, відстань вже від неї, – втрутився брат. – Хіба не бачиш, що вона хоче побути одна? 

- Ти такий правильний... Мабуть хочеш в хостел. 

- Налякав, я тепер і в машині можу спати. 

Софі засміялася з нашої перепалки.  

- Безкоштовний цирк. Лишилась би ще подивитися, але треба йти. Не побийтеся тут. 

Довелося відпустити її саму, хоча дико хотілося відвезти. Але ж ввечері вона погодиться, щоб я її забрав... 

Принаймні, саме це я планував сьогодні. Я ще не знав, що завтрішній день розставить свої корективи.