66.

Макс 

Завізши Софі додому я зателефонував знайомому юристу. Те, що вона ще не погодилася, не означало, що я не мав бути готовий до цього. 

Ми зустрілися в нього в офісі і обговорили детальні аспекти. Він ще не стикався з таким типом контрактів, бо зазвичай схожі могли підписувати подружжя. А ми ним, здається, не станемо. Принаймні, не найближчим часом. Але я все ще хотів її повернути, тож хай це буде другим кроком мого поки нествореного плану. 

За моїми підрахунками, наявних у мене коштів вистачило б на повне утримання дитини до років п’яти. Непогано, але мало. Потрібно було заробити ще. Та й ринок змінюється, ціни ростуть. Але відмовлятися від затії через це я не планував. 

Розібравшись із юристом, я поїхав до Марка. Хто, як не він, міг допомогти? 

По дорозі прийшло повідомлення від Софі – вона згодна. Цей факт виростив мені крила. Замість жалітися, просто перейшов до справи. 

- Мені потрібно трохи підзаробити. Включи мене в постійний список учасників, – заявив я сходу, не вітаючись. 

Друг був здивований. Підозріло оглянув мене. 

- Що в тебе сталося? Ти виглядаєш схвильовано. Розказуй спершу. 

- Ще той деньок просто. Спочатку я дізнався, що Софі вагітна. 

- То тебе вітати? Чи не ти батько? 

- Та я, але ж це ще не все. Ця дурепа нічого не сказавши вирішила зробити аборт. На щастя, її подружка не витримала і розповіла моєму брату. Тож я ще витягав її від лікаря. Ледве встиг. Ще б хвилин десять і все було б. 

- Бро, ну ти даєш. – Він поплескав мене по плечу. – В тебе життя – кіна не треба. 

- Ага. Я запропонував їй контракт на повне утримання. 

- А міг одружитися. 

- Не міг, вона не хоче. Знайшов би автора запису – придушив би власними руками. 

- Проблема, звісно. Погодилася? 

- Так. Тепер думаю, що потрібно ще гроші. Бо те, що я собі там рахував це ж не реальні цифри. 

- Навряд. Добре. Включу тебе в графік. Але ж ти не плануєш, все так і лишити? 

- Ні в якому разі. Просто з цим потрібно розібратися спочатку. 

Юрист під’їхав після роботи і ми зустрілися в найближчому ресторані. 

Софі уважно перечитала пункти, навіть двічі. Але підписувати не поспішала. Невже передумала? 

Але все вирішив юрист. 

- Пані вирішила б, чи їй підписувати документ, чи ні, бо в мене ще інші клієнти сьогодні. І я вже спізнююся. Я тут лише для того, щоб завірити згоду. 

- Зрозуміла. Де підписати? 

Вона підписала всі примірники, а я полегшено видихнув. Тепер у мене є час. 

Після того, як документи були підписані, він попрощався й одразу поїхав. 

Офіціант приніс наперед замовлену вечерю. Тушковане м’ясо з овочами, салати та напої. Він ніби спеціально, довго розставляв все на столі, щоб я встиг осмислити зроблене. 

- Ти задоволений? – запитала вона, пронизавши поглядом так, що здавалося, виверне душу. 

- Так. Це навіть краще, ніж виграти джекпот. – Я наколов м’ясо на вилку. – Тепер на порядку денному постало ще одне питання. 

- Я думала, ми вже все вирішили... - здивувалася Софі. 

- Ні в якому разі. Пропоную переїхати до мене. І не поспішай говорити – ні. 

- Окей. Але я проти. 

- Софі, подивися на свої переваги – ти не платиш за житло. Не платиш комуналку. Харчі теж на мені. І в тебе буде особистий водій, який возитиме тебе на роботу і з неї. – Вона просто не могла відмовитися. 

- Це дивно, щонайменше. Цього в контракті не було. Лише оплата послуг лікарів і часткова компенсація здорового харчування.  

- Просто бонус. – я поклав руки на стіл. Хотілося торкнутися її, але стримався. – Ти не знаєш, що спаде на думку Кості в черговий раз. І те, що він тобі повернув телефон ще нічого не означає. А я хочу, щоб моя дитина і її мати були в безпеці. 

- Макс, в тебе паранойя, нічого він мені не робитиме. 

- Можливо. Але моя пропозиція все одно в силі. Тільки подумай, тобі не потрібно буде платити щомісяця за квартиру. Ти будеш економити ще більше. Зможеш щось круте собі придбати. Чи на житло почати відкладати. В мене ж повно вільних кімнат. Вибереш ту, яка більше до вподоби. – я наводив аргументи настільки активно, що вона почала сміятися. 

Але потім її сміх різко обірвався. 

- Що скажуть батьки? Твої, мої? Ти не подумав про це? 

- А що вони мають казати? - психонув я. - По-перше, мене їх думка не дуже-то й цікавить. По-друге, як вважаєш, щоб сказали б мої батьки, якби я кинув свою дитину та її матір? 

Вона задумалася. 

- Сподіваюся, те що ми не одружені не стане для них проблемою? 

- Я тільки недавно пропонував тобі заміж. Вакансія дружини ще відкрита. В твоїх силах усунути проблему, - я розвів руками. Як я взагалі можу зрозуміти цю дику логіку? Інколи вона вбиває. 

- Я не хочу. І моя думка з тих пір не змінилася. 

- То поясни мені, де тут логіка. Тут тобі байдуже на їх думку, тут ти хвилюєшся вже. Просто визначься. 

- Добре. Я переїду до тебе. Тільки в цілях економії. – погодилася вона. 

- Це дуже добре. 

Третій пункт плану, якого я ще досі не мав вже діяв.