58.

Софі 

Ранок мене не потішив. 

Це точно була вчорашня шаурма, яку я придбала на вечерю. Ніби й нічого на запах і смак, але отруїтися мені вдалося. 

Я блювала увесь ранок, з короткими перервами. Лише згодом стало легше. Тож я прийняла адсорбент, викликала таксі і напівмертва подалася на роботу. 

Не хотіла, щоб дехто вважав, що я дала слабину. Нізащо! 

В дзеркалі відзначила, наскільки я бліда. Майже як крейда. Але сил наносити макіяж, щоб приховати це в мене не було. 

Першу годину роботи я розбиралася зі своєю основною роботою. А далі взялася за ту, що дав Макс. Нічого особливого там не було, тож я впоралася досить швидко. Дивно, що він відхиляв кандидатів. Це робота навіть для новачка буде легкою. 

Ближче до обіду віднесла йому сформований звіт. 

Спочатку він скептично оглянув його, але прийняв роботу. 

- Тобі погано? – уточнив він. – Ти якась бліда. 

- Не думаю, що тебе це має хвилювати. 

- Коли ти підеш знову на лікарняний, доведеться шукати ще більше людей, щоб тебе замінити. 

- Не доведеться. 

- Зайдеш за роботою ввечері. 

Я лише кивнула. 

Після вранішнього нездужання мене трохи знобило, але вже хотілося їсти. Я перекусила внизу в їдальні. І, здавалося б, стало легше, але через годину я знову рвала в туалеті. 

Оксана прийшла саме в той момент, коли я вмивалася. 

- Щось ти сьогодні сама не своя, спізнилася. Знову захворіла? – Вона окинула мене поглядом. – Точно, бліда як смерть. 

- Отруїлася шаурмою, – поділилася з колегою, поки витирала обличчя серветкою. 

- То чому не в лікарні? Це може бути заразно. 

- Та легше стало, ось і вирішила попрацювати. 

- Може, справа взагалі не в шаурмі? –  хихотнула вона. – Ти часом не вагітна? 

- Не каркай. 

- А що? Всяке буває. Особливо коли в людей особисте життя раптом налагоджується. 

- Моє особисте життя тебе не стосується. 

- Та боже збав. Просто пожартувала. 

Кабінка закрилася за нею з глухим стукотом, а я стовпом залишилася стояти перед дзеркалом. 

Цього не могло бути. Я б точно знала. 

Відчула б. Навіть кровотеча відміни сьогодні почалася. Не те щоб сильна, але була. 

Та і скільки було то, всього кілька разів. Ще й тоді, коли таблетки вже мали подіяти й додатковий захист був не потрібен. Дурниці. 

До вечора мені стало легше, і я навіть на мийку пішла. 

Кар'єрне зростання – добре, але поки що мені за це грошей не дають, тож відмовлятися від додаткового заробітку я не бачила сенсу. 

Ранок знову повторився. 

І я була більш ніж впевнена, що вчора не їла нічого, що могло б зіпсуватися. Вечеряла кефіром, щоб шлунок був у порядку. 

Тож ранкова нудота і блювання стали неприємним сюрпризом. 

Я сиділа біля унітазу і згадувала Оксанині слова про вагітність. Невже правда? Може, все ж ротавірус? Я відчувала себе хворою. До всього ще й паморочилося в голові. 

Нікуди йти в такому стані не хотілося, але вчора стало легше, тож і сьогодні, мабуть, попустить. 

Але цього разу я вирішила перестрахуватися і купила по дорозі на роботу тест. Хоча на ранньому терміні тест ще міг нічого не показати, краще переконатися в тому, що я таки не вагітна. Чи вагітна... 

І що тоді робити? 

Просто заспокойся і не панікуй, Софі. Це ще нічого не означає. 

Я намагалася заспокоїти себе, але всередині гриз черв’ячок, який змушував думати, що все-таки колега була права. І в мене проблеми. Великі проблеми. 

Ще до початку робочого дня я пішла в туалет, щоб перевірити. Інакше б я просто не змогла нормально працювати. 

Ті кілька хвилин очікування результату, здавалося, розтяглися у вічність. Руки з тестом тремтіли. Дурний шматок пластику, а мені давно не було так страшно. Я заплющила очі. Я не хотіла такого розвитку подій, не хотіла дітей, не хотіла кинути кар’єру, яку тільки почала будувати. 

Але сидіти тут безкінечно не вийде. 

Хочеш чи не хочеш... Я відкрила очі.