50.

Макс

Сьогоднішній вечір був неймовірний. Успішний початок кампанії, купа пропозицій і домовленостей, які мали закріпитися найближчим часом.

А ще, ще Софі...

Її флірт був як прапорець для бігуна, щоб почати забіг. Я, як маленький купився на нього, і зараз ні про що не шкодував.

Вона розслаблено сиділа в авто, поки ми їхали до мене. Хто б подумав, що через кілька місяців я сам кликатиму її до себе.

Згадавши ту першу ніч, не зовсім вдалого знайомства, я усміхнувся сам собі.

Все ж могло скластися інакше. Якби мене попередив брат, я просто-напросто нормально б приїхав додому, просто познайомився із нею. І, швидше за все, вона б мені теж сподобалася.

- Про що думаєш? - запитав її.

- Що ще рано спати, але сьогоднішній день занадто виснажливий і емоційний.

- Ти могла сказати, що ще почуваєшся погано.

- Звісно. І пропустити найцікавіше? - вона повела бровою.

- Кажеш, було цікаво? - Відволікатися було дурнею, але я не втримався.

- І не тільки...

Її слова тільки більше завели мене. Хотілося швидше опинитися вдома і затягти її в ліжко.

А те, як вона зараз відкинула волосся і потягнулася...

Макс, ти маєш дивитися на дорогу!

- Давненько тут не була, - усміхнулась вона, переступивши поріг квартири. - Думала та вже ремонт після нас робив.

- Не роби з мене ханжу.

Я притис її до стінки в коридорі і поцілував.

Її ручки опинились на моїй шиї і відповідала вона з таким азартом, що в мене різко стало тісно в штанах. Я згадав, як було класно минулого разу і цей обіцяв бути не гірше.

Вона відірвалася від мене, широко усміхаючись.

- Ти обіцяв вечерю.

- Ти сама настільки смачна, що неможливо відірватися.

Я поклав її руку собі на штани. Її брови підскочили.

- Ти такий швидкий. І ненаситний. - її пальчик опинився на моїх губах і я піймав його ротом, злегка покусуючи. - Може замовимо стейки?

- Для тебе, все що завгодно.

Довелося відірватися і таки набрати службу доставки одного з ресторанів. Поки приготують, поки привезуть...

Поки розмовляв ніяк не міг відірвати від неї погляд, вона ходила по вітальні, роздивляючись нечисленні фото. Але я сумнівався, що вона їх ще тоді не бачила. Нічого нового не з’явилося. Показуха? Вона що, зваблює мене? Зараза.

Я нашвидку попрощався з працівником ресторану і поклав трубку. Підійшов, обнімаючи ззаду. Боса, вона була трішки нижче, але мені це було в кайф.

Руки самі почали блукати по ній, шукаючи як розстебнути блузку.

- Макс...

- Що таке?

- Ще кілька ґудзиків і мені доведеться їхати додому розхристаною.

- В мене є багато гарних сорочок. - Я поцілував її в шию, а вона відкинула голову назад, накриваючи мене хвилею волосся, м'якого і ніжного. - Мені здається, що вони тобі пасуватимуть.

- Не боїшся, залишитися без гардеробу?

Я підняв голову - вона дивилась на мене з дзеркала навпроти. Заворожуюча картина. Здавалось серце зупинилося, як і момент. Ні випускати її зі своїх обійм, ні відпускати кудись не було ні найменшого бажання. Максе, ти влип...

- Нащо мені гардероб, особливо, коли ти тут?

Я знову поцілував її в шию, а вона прогнулась. Мої руки самі поповзли, розстебаючи блискавку. Спідниця впала на підлогу, оголяючи її ніжки. Я знав, що вони прекрасні, але в дзеркалі навпроти - вони виглядали божественно...

Моя уява підкинула картинку, де вона закидає їх на мене. Я захотів її ще більше. Повторити попередній раз. Одяг полетів миттєво і ось вона така солодка і бажана поряд, я провів рукою по спині.

- Ти ще трохи пограєшся і приїде наша доставка, - хіхікнула Софі. - Дражниш обох.

Якщо мене про це просить жінка, що подобається мені, то я тільки за.

Одним поштовхом я опинився у ній, вона прогнулась від задоволення. Відчувати її було нереально, я просто потонув і мені зірвало дах...

Вона лежала на мені, а я на підлозі. Дарма, що підлога була прохолодна. Цей контраст мені подобався. Я вперше за довгий час відчував себе настільки спокійно і сконцентровано. А ще - щасливим. Не від того, що підписав вдалий контракт, чи заробив більше грошей.

Не думав, що мені хоч колись буде так добре поряд з дівчиною.

Я ніколи нікого не водив додому. Але не сьогодні, не цього разу.

В двері подзвонили.

Софі підняла голову.

- Здається, наша їжа прибула. Ти сам забереш чи мені вийти?

Я окинув її поглядом, ну вже ні. Ще не вистачало, щоб хтось бачив її таку - мрійливу і трошки пом’яту. Всередині виросла хвиля незгоди.

- Я сам, візьми щось в моїй шафі одягнутися.

Ну можуть же люди зіпсувати такий момент.

Я одягнув штани і забрав замовлення.

Софі, якраз спускалась зверху в моєму халаті. Прямо чарівна принцеса.

Ну що, тоді я вкраду її ще хоча б на завтра - вирішив собі.