38.

Макс 

Ми вже під’їжджали до готелю, коли пролунав ще один дзвінок. Я кинув погляд на телефон – Марк. Ще один старий знайомий, друг, ще з університету. 

Здагадувався, що він хоче. 

Так і вийшло. 

Чергове запрошення на тоталізатор. Не зовсім легальні бої і ставки на них. 

Про такі речі ніхто з домашніх не знав і я не збирався їм говорити. 

- Мала, а ти не хочеш змінити курс на кілька годин? Тут намічається один двіж... 

Аня скривилася. 

- Ти ж обіцяв джакузі. 

- І джакузі ще буде. Тобі сподобається. 

Вона склала руки на грудях і ображено надулася. 

- І нащо я поїхала з тобою. 

- Дивись, в тебе є вибір. Зараз поїхати зі мною, провести цікаво час, а потім розважитись в готелі. Або ж я викликаю таксі до Мілани. 

- Але й ти імбецил. Сама доберуся. 

Вона відкрила двері і почала вилазити з авто. 

- Ти певна? Це ненадовго, – покривив душею. Воно могло і до ранку затягнутися. І за пів години закінчитися. 

- Мілана була права, тільки годуєш обіцянками. 

- Давай хоч таксі викличу. 

На щастя, Аня все ж погодилася щоб я викликав таксі. 

Та вона грюкнула дверима таксі, навіть не попрощавшись. 

Ну й хай.  

Таксі зникло за поворотом, і я нарешті видихнув. Але все знову накрилось. 

До біса. 

Заробити гроші важливіше. Будуть гроші – сама приповзе. 

Марк як завжди був зайнятий. Левова частка організації була на ньому. 

Дарма, що вдень він був чемним громадянином, працював інженером і був людиною, яка заробила повагу інших.  

Тут це був чувак з універу, який організовує бої, приймає ставки, збирає народ і шукає бажаючих вийти на ринг. 

- Альо, братан. Думав ти не прийдеш? – він кинув на мене косий погляд перераховуючи гроші. – Ставитимеш? 

- Звісно. Чого я ще їхав? 

- Передумав і вирішив взяти участь ? 

- Ага, вже. Мій фейс зараз має бути максимально цілим і зуби теж. 

- Непогані гроші пропонують. Навіть досить покрити стоматолога, – реготнув він 

- Та ну тебе. Я тільки повернувся і влаштувався на нову роботу. Треба набити репутацію. Та й не в формі. 

- Прийняв. 

- На кого порадиш? Звісно, з мене бонус при виграші. 

- Е ні, цього разу тільки згода на бій. 

- Тільки як відновлюсь. 

- Згода. На Блажко став. Він найбільш перспективний. Є шанс не просрати все. І не дивись, що він вдвоє тонше Борисова, по наших підрахунках він впаде в другому раунді. 

- Ок. Тоді я до Ритки. 

- Твоя Ритка місяць тому в декрет пішла, там новенька приймає. Сподіваюся, не твоя робота? 

- Брат, я може й схожий на бабника, але ж не на дурня. 

- На дурня бува теж. – реготнув Марк за що отримав штурхана в бік. 

Бої проводились в захаращеній нежитловій зоні, де здебільшого були склади, розвалини і купи сміття. А всередині цілий підземний комплекс, і коли його встигли зробити, тільки Богу відому. 

І як я вгруз в таке – теж. 

Мабуть, юнацький максималізм і бажання заробити були ключовими в той момент. Та й заробив я, що там казати. Правда, не обійшлося без переломів і травм. Не найприємніший досвід. 

Я вирішив кинути ще минулого року. 

Але здається не вийде. 

В залі вже була купа людей і довелось протискуватися щоб зробити ставку. 

За час моєї відсутності змінилось не багато, але кілька нових людей таки снувало по залу. 

Працівників можна було визначити по пов’язці на руках. Якби з’явилась поліція її легко зняти і викинути. А так – ясно, де працівник, а де гості. 

Ринг теж лишався незмінним. Фаворит Марка вже розминався на ньому. Дійсно на тюфяка схожий, але не вірити другу я не міг, не було разу, щоб він мене підвів. Сильні і слабкі сторони учасників він знав найкраще. 

- Максе! – підійшов ще один знайомий. – Якими вітрами? Будеш виступати? 

- Ні, я не в формі. Просто пташка принесла, що сьогодні цікавий бій. Не міг пропустити таке видовище. 

- Ти сам? 

- Як бачиш. 

- У нас в компанії є одна краля, можу познайомити. 

- Ок. Розважитись не завадить. 

- Ну, то така, що вона розважиться з тобою, а не навпаки. – заржав Влад. – Якщо готовий до екстріму, то приєднуйся. 

Я пішов за Владом. В них були найкращі місця, з яких видно усе. Тож, вважай пощастило. 

Народу ставало все більше і більше, шум наростав. 

Я присів на лавку біля тієї ж самої дівчини, що розповідав друг. 

В ніс вдарив різкий приторний запах парфумів від якого захотілось подихати свіжим повітрям. Та назад йти вже не було куди. Шоу починалось, ведучий привітав усіх і оголосив учасників, бій почався. 

Я слідкував за кожним рухом, учасник Марка заворожував. Він був досить дряблий на вигляд, але виявився швидким, наче кобра, яка завдає смертельного укусу. 

Його удари були точними, і суперник, який на початку бою почувався надто самовпевнено, дедалі більше просідав. 

Сподіваюся, Марк не пошле мене з ним битися, бо це буде повний провал. 

Сусідка нахабно нагадала про себе, поклавши руку на мою ногу. 

Я ще раз глянув на неї. Темне пряме волосся, ідеальні брови і губи, фігурка теж як у лялі. Але...чогось їй не вистачало. Було б гарніше з рудим, чи не так? 

Спочатку рвонувся прибрати її руку, але навіщо втрачати шанс? Я накрив своєю й непомітно посунув трохи вище. Все одно в залі темно, всі спостерігають за боєм. Тож, чому ні? 

Не хотілось, щоб цей вечір закінчився ні з чим...