36.

Макс. 

Там, біля дверей, я вже хотів поцілувати її.  Зовсім трохи не вистачило. Але вона поспішно втекла. 

А я стояв як ідіот під дверима. Зі ступору мене вивів телефон. Він завібрував у кишені. 

Це була Мілана. І ще приблизно сотня повідомлень від неї. Вечір знову накрився. 

Я підняв трубку і терпляче вислухав купу всього в свою адресу. Потім ще пів години пояснював чому і як я опинився у відділку. Сам не знаю, навіщо це робив. Не моє – давати такі пояснення. 

Очевидно, втома брала своє. І надто насичений день також. 

Я вже сів за кермо з рішенням їхати додому, коли вона знову зателефонувала. Цього разу з вибаченнями і запрошенням додому. 

Ну що, коли кличуть, то варто їхати. 

Нема чого відмовляти собі в хорошому вечорі. 

Думку про те, що у неї могли з’явитись почуття я відкинув одразу. Мілана не з таких дівчат. Їй потрібні гроші, статус, красиві сукні, туса в нічних клубах, а – наркотики. 

Я міг дати все, окрім останнього. Тому бачились ми вкрай рідко. Але поки ніхто не знає, що я повернувся, тож беремо те, що є. 

Її квартира була майже за пів години їзди від мого району. Легше було знайти повію, але ця хоч нічим не нагородить. І це тішило. 

Що мене здивувало – двері квартири були відчинені, а зсередини рубала музика. Я глянув на годинник – ще не було десятої, тому й поліції немає. Рано ще на скарги їхати. 

Невже, мене так чекає. Ну не могло ж нічого погано статися за такий короткий час. 

Я увійшов. 

Ситуація відразу прояснилася, зсередини почувся гучний сміх, а якась дівчина вийшла мені назустріч. 

- Оу, новенький! Ходи до нас на тусу. 

Я оглянув це диво – розпатлане волосся, макіяж ще тримався, але це коротеньке до неможливості плаття, і ноги, яким позаздрила б будь-яка богиня. Рішення було прийнято миттєво. 

- І як таку красуню звати? 

- Аня. – Вона грайливо повисла на шиї. 

Що ж, якщо з Міланою не складається, то такий варіант мені навіть більше до смаку. І не треба виправдовуватись чи слухати ниття. 

- Ходімо до всіх. – Потягла мене за руку. – Там є випивка і ще дещо приємне. 

Я вже уявив, що там може бути. Трава? Екстазі? Знаючи мою знайому – це точно не кальян з вишневим смаком. 

- Чекай-но, крихітко. А ти не хочеш кудись подалі від цієї метушні? Полежати в джакузі, випити шампанського? 

Вона зацікавлено подивилася на мене. 

- З креветками? 

- З чим побажаєш. 

- Зараз, лише сумочку візьму. 

Вона пішла, а я лишився в коридорі. Та тут, як на зло, вийшла моя знайома. 

- Макс. Ти чому не заходиш? 

- Бачу, тут в тебе цікаві розваги. Знову взялася за старе? 

Вона склала руки на грудях. 

- Макс, якщо ти прийшов грати в татуся, то потрапив не за адресою. Мені самій вирішувати. 

- Справді? А хто цього разу тягатиме тебе по лікарнях? Забула, що було минулого разу? Ти обіцяла зав’язати. 

- Мало що я обіцяла. Ти ось обіцяв не покидати мене, – вона ображено відвернулась. 

- І я тримаю слово. 

- Не помітно щось. 

- Мілана, коли я казав, що не покидатиму, то не мав на увазі стосунків. Ми це обговорили давно. У мене немає бажання з кимось себе зв’язувати. То чого ти ще від мене хочеш? Чи мало того, що я вже кілька разів тягав на лікування? Я думав – ти змінишся. 

- Заради чого? Мені і так нормально. – Вона відкинула волосся назад. Чомусь я відразу згадав про Софі... 

Це явно не той момент, коли я маю про неї думати... 

- Хоча б заради себе самої. В нас колись закінчиться терпець тебе рятувати. Ти ж пів року трималась... – я лише безсило опустив руки. Який взагалі в цьому сенс? 

Так, я не завжди поводився з нею ідеально. Але ми від самого початку домовилися: жодних стосунків. Лише дружба. Коли дізнався про наркотики – допоміг. Не раз витягував її, влаштовував до лікарні. Та я не можу все життя рятувати людину, яка сама не хоче рятуватися. 

Аня вийшла до нас у коридор. 

- То ми їдемо? 

- Звісно. 

- Все з тобою ясно, – психонула Мілана і попрямувала в квартиру. 

- Що це з нею? 

- Я не знаю, насправді, – Розвів я руками. Сам би хотів знати, чому вона поводиться як ображена дружина. 

- Гаразд. Не будемо впадати в дискусії. Ти обіцяв джакузі і креветки, тож поїхали. – По-діловому загребла мене нова знайома. 

Всяких бачив, але ентузіазм цієї перевищував навіть мій. Ну що ж, сьогодні і мені щось перепаде. 

Як вам Макс і його інші сторони? Дуже цікавить ваша думка...