31.

Софі 

Я вже шість разів ходила на мийку. І зрозуміла, що це справді золоте дно. Оплата щодня, чайові і сама обираю зручний для роботи час. 

У гаманці з’явилися вільні кошти і це тішило моє серденько. Скоро зможу віддати мамі за телефон. 

Сьогоднішній робочий день не віщував нічого поганого. Єдине – Агнес сьогодні не працювала і це я вперше йшла сама. 

Айзек, здається, був цілком задоволений мною і радий бачити. Його усмішка явно давала про це знати. 

Я зайняла місце, яке він показав і розпочала роботу. 

Але ж це я, ну не могло в мене все бути гладко. Мабуть, тому і характер такий поганий виховався. 

- Софі, роботка додаткова наклюнулась. Треба помити одного поза чергою. – підійшов Айзек. 

- Добре. Мені немає різниці. Де він? 

Айзек показав у бік. І я мало не сіла від шоку. Там стояв Макс. 

- Ну ні. Він знущається? – я тріпнула мочалкою в його сторону. – Хай цей бовдур сам собі миє. 

- Кицю, я тебе найняв, щоб ти мила автівки. Він платить готівкою. 

- І що. Не хочу. Давай іншого. Я двох помию безкоштовно аби з ним справи не мати. – Я почала закипати і це ставало проблемою. Сваритись з Айзеком на такому хорошому старті мені не хотілося. 

- П’ятдесят баксів, Софі. 

Я завагалась. Гроші все ще були потрібні. 

- Ти можеш взяти гроші, помити його авто, або я просто звільню тебе. 

- Скажи йому, що з нього сотня. 

Айзек скривився. 

- Гаразд. Буде тобі сотня. Берись вже, бо він поспішає. 

Недорого я продала свою гордість. 

Софі, як ти могла? 

Макс під’їхав на місце і я направила струмінь піни на автівку. Айзек ще щось гукнув і я оглянулась на нього. 

- Якого біса! Ти здуріла, чи що!? Електроніка полетить. – Почула я крик з автівки і обернулася. Піна летіла прямо у вікно. От бовдур. 

- Упс! – Я підійшла до дверей. – Такий дорослий, а не в курсі, що не можна відкривати вікон, коли миють авто. 

- Та ти знущаєшся, спеціально це зробила! – він витер обличчя зі злісним поглядом. 

- Я навіть не дивилась в твою сторону. Але якщо ти не закриєш вікно, то зараз зроблю це спеціально. - Цілком серйозно сказала йому. 

Вікно закрилось і я продовжила свою справу. 

Краєм ока зловила його незадоволений вираз обличчя. Вирішив насолити, так? Ну що ж, помию я тебе. Ідеально 

Я якомога довше розтягувала процедуру неспішно але ретельно вичищаючи весь бруд. 

Він втратив витримку і знову відкрив вікно. 

- Ти не хочеш повурушитися? Я поспішаю. – Мені стало смішно і я закусила губу. 

- А я – ні. – Я підняла підборіддя повище. – Так уже вийшло, що я на роботі. Спішити ще кудись потреби немає. Тим більше Айзек платить за ідеально виконану роботу, а в тебе ще диски брудні. 

- Ти вирішила познущатися? – психував він, стискуючи щосили кермо. 

- З чого б це, я всім так мию. А ще, тобі краще закрити вікно, бо напір води сильний і може знову не туди полетіти. 

- Вікно знову закрилося. 

Куди б не поспішав цей піжон, уже не встигне. 

Буде йому наука. 

Те, що я помила не тільки авто, а й фейс – тішило. 

Про свої пригоди вирішила поки не розповідати. Не хочу, щоб Сашко знав, що його брат працює поруч і ще й знущатись намагається. Хіба той сам йому про це скаже. 

Але вже лягаючи спати, я згадала той момент біля дверей. Коли ми стояли зовсім близько, одне біля одного. Тоді він не хотів мене принизити. Він мене хотів . Я вже вивчила ці сигнали. 

Ось чому це все! Через банальну відмову! 

Я голосно зареготала. 

- З тобою все гаразд? – постукалася через хвилину Агнес. 

- Так! – прокричала я через двері. 

- Люди так сміються, коли втрачають розум. 

- Та ні, то я його повернула.