Макс
Після кількох місяців контракту хотілося повернутися до звичного життя.
Вечір обіцяв бути цікавим: зателефонувала одна знайома з пропозицією відпочити разом. Всі наші гульки закінчувалися гарячим сексом, тож я відправив лише одну фразу: «Куди?»
Автівка, що стояла в гаражі, вже покрилася шаром пилу. Я не користувався нею кілька місяців. А як приїхав, все на таксі їздив.
Мити самому не хотілось, тим більше, я вже встиг зібратися в клуб.
Тож повернув на найближчу автомийку.
Господаря знав уже давно, тож був шанс потрапити без черги, а то в години пік довго очікувати зазвичай.
Заїхавши на територію я подався до каси, Айзек зазвичай сам займався оплатами.
- Привіт, дружище.
- Привіт. Давно не бачились, – засвітив він білосніжними зубами. – Де пропадав?
- Закордоном був. Контракт мав.
- Щось зі старих муток?
- Та ні, реклама. А ти як?
- Розкрутився трохи. Он два місяці тому придбав приміщення поряд, розширяюсь.
- Місце буде? Так щоб швидше? Маю зустріч на вечір.
- Знову якась краля? – Підморгнув він.
- Звісно. А жінки не люблять чекати.
- Зараз подивлюсь.
Він вийшов, і ми пішли по мийці.
- Тут найшвидше можна. – Він ткнув у місце поряд, там працював якийсь хлопець.
Але мій погляд зачепився не за нього.
- А це хто?
- Руденька? Новачок. Тиждень чи два працює. Софі.
- До неї можна?
- Сподобалась, чи що?
- Накапостила мені, треба помститись. – я по-діловому потер руки.
- Ну вже ні. Вона непогано працює. – Став Айзек у стійку.
- Сто баксів.
- Макс, невже не можна вирішити це розмовою? – його реакція мене здивувала. Це додало азарту.
- Вона відшила мене, тож не вийде. Двісті.
- Тільки без дурниць, Максе. – Кивнув він. Все має свою ціну.
Я вийняв гаманець і відрахував Айзеку гроші.
Той задоволено згорнув купюри і засунув в кишеню, лицемір сраний, одразу не вірив у його співчуття.
Ще менше повірив, коли він підійшов і почав сперечатись із Софі. Побачивши мене вона явно не загорілася бажанням мити мою автівку. Та й взагалі не рада була бачити.
Але врешті погодилась під натиском. Цікаво, що він їй сказав?
Я під’їхав автівкою на місце, коли від'їхало попереднє авто.
- Ну привіт. – я визирнув у вікно, а в мене полетіла піна і вода. – Якого біса! Ти здуріла, чи що!? Електроніка полетить!
- Упс! – Софі підійшла до дверей. – Такий дорослий, а не в курсі, що не можна відкривати вікон, коли миють авто.
- Та ти знущаєшся, спеціально це зробила! – я витер обличчя і очі від піни. Футболка була мокра, доведеться їхати переодягатись, а це означало, що я спізнюсь.
- Я навіть не дивилася в твою сторону. Але якщо ти не закриєш вікно, то зараз зроблю це спеціально.
Її обличчя було сердитим і я таки повірив в її обіцянку.
Замість того, щоб помити автівку одним з перших, я похмуро спостерігав, як мийку покидають інші. Це починало бісити.
Я знову відкрив вікно.
- Ти не хочеш повурушитися? Я поспішаю.
- А я – ні. – Вона задерла носа. – Так уже вийшло, що я на роботі. Спішити ще кудись потреби немає. Тим більше Айзек платить за ідеально виконану роботу, а в тебе ще диски брудні.
- Ти вирішила познущатися? – мало не психонув я.
- З чого б це, я всім так мию. А ще, тобі краще закрити вікно, бо напір води сильний і може знову не туди полетіти.
Крити було абсолютно нічим. Здається, вона взула мене по повній.
На вечірку я приїхав із запізненням. Мілана була зла, і навіть купа куплених їй коктейлів не врятувала ситуації.
Незлим тихим словом згадував Софі. Все зіпсувала, сучка.
Я думав, реабілітуюсь в ліжку. Адже моя подруга – дуже навіть зваблива ляля. Але не тут було. Ніякі поцілунки, пестощі та стимуляція не допомагали. Вона злилась ще більше. Я теж почав психувати, такого зі мною ще не траплялося. Врешті вона просто кинула мене з розумінням, що це повний провал.
Я просто нічого не зміг.
Вже вночі, заходячи в квартиру, вирішив що потрібно до лікаря. Я молодий і здоровий, і те, що зі мною таке сталося, аж ніяк не вкладалося в голові. Навіть, коли це вперше в житті.
Біс зна, що зі мною коється сьогодні. І ця руда доводить увесь день, ще й це тепер...