Скільки коштує свобода

30.

Макс 

Після кількох місяців контракту хотілося повернутися до звичного життя. 

Вечір обіцяв бути цікавим: зателефонувала одна знайома з пропозицією відпочити разом. Всі наші гульки закінчувалися гарячим сексом, тож я відправив лише одну фразу: «Куди?» 

Автівка, що стояла в гаражі, вже покрилася шаром пилу. Я не користувався нею кілька місяців. А як приїхав, все на таксі їздив. 

Мити самому не хотілось, тим більше, я вже встиг зібратися в клуб. 

Тож повернув на найближчу автомийку. 

Господаря знав уже давно, тож був шанс потрапити без черги, а то в години пік довго очікувати зазвичай. 

Заїхавши на територію я подався до каси, Айзек зазвичай сам займався оплатами. 

- Привіт, дружище. 

- Привіт. Давно не бачились, – засвітив він білосніжними зубами. – Де пропадав? 

- Закордоном був. Контракт мав. 

- Щось зі старих муток? 

- Та ні, реклама. А ти як? 

- Розкрутився трохи. Он два місяці тому придбав приміщення поряд, розширяюсь. 

- Місце буде? Так щоб швидше? Маю зустріч на вечір. 

- Знову якась краля? – Підморгнув він. 

- Звісно. А жінки не люблять чекати. 

- Зараз подивлюсь. 

Він вийшов, і ми пішли по мийці. 

- Тут найшвидше можна. – Він ткнув у місце поряд, там працював якийсь хлопець. 

Але мій погляд зачепився не за нього. 

- А це хто? 

- Руденька? Новачок. Тиждень чи два працює. Софі. 

- До неї можна? 

- Сподобалась, чи що? 

- Накапостила мені, треба помститись. – я по-діловому потер руки. 

- Ну вже ні. Вона непогано працює. – Став Айзек у стійку. 

- Сто баксів. 

- Макс, невже не можна вирішити це розмовою? – його реакція мене здивувала. Це додало азарту. 

- Вона відшила мене, тож не вийде. Двісті. 

- Тільки без дурниць, Максе. – Кивнув він. Все має свою ціну. 

Я вийняв гаманець і відрахував Айзеку гроші. 

Той задоволено згорнув купюри і засунув в кишеню, лицемір сраний, одразу не вірив у його співчуття. 

Ще менше повірив, коли він підійшов і почав сперечатись із Софі. Побачивши мене вона явно не загорілася бажанням мити мою автівку. Та й взагалі не рада була бачити. 

Але врешті погодилась під натиском. Цікаво, що він їй сказав? 

Я під’їхав автівкою на місце, коли від'їхало попереднє авто. 

- Ну привіт. – я визирнув у вікно, а в мене полетіла піна і вода. – Якого біса! Ти здуріла, чи що!? Електроніка полетить! 

- Упс! – Софі підійшла до дверей. – Такий дорослий, а не в курсі, що не можна відкривати вікон, коли миють авто. 

- Та ти знущаєшся, спеціально це зробила! – я витер обличчя і очі від піни. Футболка була мокра, доведеться їхати переодягатись, а це означало, що я спізнюсь. 

- Я навіть не дивилася в твою сторону. Але якщо ти не закриєш вікно, то зараз зроблю це спеціально. 

Її обличчя було сердитим і я таки повірив в її обіцянку. 

Замість того, щоб помити автівку одним з перших, я похмуро спостерігав, як мийку покидають інші. Це починало бісити. 

Я знову відкрив вікно. 

- Ти не хочеш повурушитися? Я поспішаю. 

- А я – ні. – Вона задерла носа. – Так уже вийшло, що я на роботі. Спішити ще кудись потреби немає. Тим більше Айзек платить за ідеально виконану роботу, а в тебе ще диски брудні. 

- Ти вирішила познущатися? – мало не психонув я. 

- З чого б це, я всім так мию. А ще, тобі краще закрити вікно, бо напір води сильний і може знову не туди полетіти. 

Крити було абсолютно нічим. Здається, вона взула мене по повній. 

 

На вечірку я приїхав із запізненням. Мілана була зла, і навіть купа куплених їй коктейлів не врятувала ситуації. 

Незлим тихим словом згадував Софі. Все зіпсувала, сучка. 

Я думав, реабілітуюсь в ліжку. Адже моя подруга – дуже навіть зваблива ляля. Але не тут було. Ніякі поцілунки, пестощі та стимуляція не допомагали. Вона злилась ще більше. Я теж почав психувати, такого зі мною ще не траплялося. Врешті вона просто кинула мене з розумінням, що це повний провал. 

Я просто нічого не зміг. 

Вже вночі, заходячи в квартиру, вирішив що потрібно до лікаря. Я молодий і здоровий, і те, що зі мною таке сталося, аж ніяк не вкладалося в голові. Навіть, коли це вперше в житті. 

Біс зна, що зі мною коється сьогодні. І ця руда доводить увесь день, ще й це тепер... 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше