29.

Макс 

Вона спокійно перебирала документи... 

Я стояв біля неї і вперше за своє життя мене розривало на дві частини. Одна хотіла натиснути і провчити за всі капості. Інша – хотіла прямо тут, в кабінеті зняти цю сексуальну блузку, задерти спідницю... 

Так, Макс, менше уяви – я намагався зупинити себе, але в голові вже пронеслись картинки, де я знімаю їй трусики і вона не проти. 

- Ти даєш документи чи ні!? 

- А? 

- Я вже вдруге перепитую. Чи ти на сонці перегрівся? 

- Мабуть, так і є. – Я відключив емоції і відкрив папку, виймаючи необхідне. 

Вона глянула на мене, повела бровою, а потім, уже їх взяла. 

Лише тоді я зрозумів, що вона вже помітила мою реакцію (точніше, ерекцію). 

- Просто спека. – Ще тільки я не ніяковів перед одноліткою мого молодшого. Навіть якщо її хочеться. 

- Звісно. – Вона прийняла це пояснення на диво легко, лише в кутику губ промайнула ледь помітна усмішка. 

- Ось заява про прийом на роботу. Перечитай і підпиши. 

Я був впевнений, що це було сказано злегка іронічно, але слухняно все підписав і віддав назад. 

 Не хочеш чогось освіжаючого випити увечері? – на автоматі запропонував їй. – Налагодимо стосунки. Кубок примирення. 

- Дякую, але – ні. У мене вже є плани на вечір. – Коротко і лаконічно мене відшили. Що за жінки пішли? 

- Тоді, може, наступного разу? – я не вірив сам своїм вухам. Макс, ти принижуєшся, і заради малявки? 

- Не знаю поки. Та й, думаю, що в цьому немає сенсу – ми вже все вирішили. Хіба ні? 

Ок, подумаєш. Я одразу вирішив, що це все. Ні то ні, більше ніяких спроб. 

Я ще не знав, що це була лише перша моя поразка поруч із нею.