26.

Коли я прийшла з роботи, Агнес вже підчікувала мене на кухні. 

- Привіт. Не передумала? 

- Та ні. Мені все ще потрібні гроші. 

- Він платить готівкою прямо після зміни. - потішила вона мене. 

- Круто. — Тут я зраділа. Навіть якщо вона вчора це говорила, то я явно проґавила цей момент. — У мене ще є час перевдягнутись і перекусити? 

- Так. 

- Добре. 

Я шмигонула в свою кімнату і швидко переодяглася. Проста футболка і джинси мене цілком влаштовували. Спочатку б надолужити витрачені фінанси і заробити собі на харчі. Бо ті кілька гривень у гаманці лежали так самотньо, що я мало його не викинула. 

Коли я повернулась на кухню, мене чекав лимонад і трійко бутерів. 

- Вирішила, що так буде швидше. — знизала плечима Агнес. 

- Дякую. Я якось відшкодую. 

- Не парся так. Просто поспішати треба. Я розумію, що ти з роботи, але зараз якраз пік години. Роботи багато і кеш максимальний. Іноді, ще й чайові залишають. І можна заробити зверху від стандартного. 

Я лише кивала на її монолог, пережовуючи бутер і запиваючи лимонадом. 

- Але коли ти встигла це все зробити? — здивувалась я. 

- Воно вже стояло в холодильнику. Я ж знала, коли ти прийдеш, тож підготувалась заздалегідь. 

- Ахаха. Ти передбачлива. 

- Стратегічно продумана. — вона відкинула волосся з очей. — Час гроші. 

- Та ні, лише тричі на тиждень. Компенсує житло. Решта — звичайна офісна робота. 

Я кивнула їй у відповідь, поглинаючи ще один бутер з лососем. А це означало, що на їжу їй точно вистачає, і не найдешевшу. Бо це не з моїх запасів. 

Я максимально швидко доїла, хоча Агнес вмовляла мене нормально пережовувати, а не давитися, бо це не пришвидшить процес. 

Дісталися ми досить швидко. Автомийка виявилася наприкінці сусіднього кварталу. На диво велика, нова і дуже гарна. На подвір'ї вже стояло чимало машин відгороджених одна від одної стінками. 

- А тут не буде, як в американських фільмах — заїхала машина брудна, а виїхала чиста... 

- Це ти губу розкатала, звісно. В Айзека є все, але на автоматі є постійний працівник. І це дорога процедура. Не всім по кишені. Ходи переодягнемся. 

- А тут є в що? 

- Звісно. Чи ти думала в своїх лахах мити? 

Вона насмішливо поглянула на мене. 

- Так речей не настарчишся. Ходімо. 

Ми обійшли досить величеньке приміщення збоку і увійшли через двері для персоналу. 

- Айзек, я прийшла! — загорланила Агнес, аж мені позакладало вуха. 

- Кицю, я зайнятий. Робота є. 

- Айзек, я привела новеньку! 

- Агнесс! — з дверей по коридору виглянув темноволосий чоловік з хвостиком, у темній футболці та джинсах. — О, в тебе гарна подружка. Як звати? 

- Софі. 

- Дуже приємно. Умови знаєш, Агнес розповіла? 

- Так. 

- Чудово. Переодягайтесь і можете приступати. А то поки ви стоїте, ще авто приїхало. Час — гроші. 

Він зник не чекаючи відповіді і сусідка потягнула мене в іншу кімнату. Ткнула в руки костюм і веліла перевдягатись. 

Костюм був оранжевого кольору і трохи великуватий на мене, але це було краще, ніж мочити і мурзати власні речі, яких і так обмаль. 

- Рукавиці на виході візьмемо, як і приладдя. Там стоять спеціальні столики з підготовленими миючими засобами, тож нам лишається лише під'їхати з ними до авто і помити його... 

- Але... 

- Ходімо, я все покажу. Не вірю, що ти ніколи нічого не мила. Тут такий же принцип. 

Виходити вперше було дико незручно. Я відчувала себе не в своїй тарілці. Та Агнес без вагань потягнула мене до першої автівки і автомату з водою та піною. 

- Дивись, тут усе дуже просто, — показувала вона. — Вода, ось миючі, набір мочалок. Усі м’якесенькі, бо ж фарбу можуть пошкодити. Намочуєш це все і вперед. 

- Дівчино, ви збираєтесь мити чи ні? — висунувся водій автівки, що під'їхала до нас. 

- Звісно, лише проінструктую новеньку. У дві руку потім швидше буде. 

Він закотив очі і приречено закрив вікно, а ми засміялися. 

- Ну що ж, поїхали... 

Я глибоко вдихнула і взяла до рук губку... 

Перший робочий вечір пройшов на ура. Я не лише освоїла ази, але й почала працювати при приїзді чергового авто. 

Не скажу, що було зовсім легко, але видані Айзеком в кінці зміни гроші дуже потішили. 

Це вже на кілька днів на їжу вистачить. І я з легкої руки домовилась на всю суботу. Гроші зайві не бувають. 

Глянувши на свій манікюр, я вирішила – авто мені і самій зайве не буде. Тож закрию мінуси і попрацюю заради цього.