25.

Макс 

Навівши лад в кімнатах, де назбиралось чимало пилу я трохи видихнув. 

Гуля була ще дуже красномовна, тож я вирішив з нею менше вештатись, але все ж шукав собі роботу і навіть скинув резюме в декілька фірм поблизу. Не найкрутіші, але після мого минулого краху в щось краще мене найближчим часом не покличуть. Потрібно відновити репутацію і зібрати свої ресурси для потужнішого стрибка. Набити бонус-бали в менш крутих фірмах. 

Хоча одна з них була досить сильною і судячи з їхнього запиту — менеджер з реклами їм став потрібен зовсім недавно. Отже, є шанс, що нікого не знайшли. 

Я відшліфував резюме до блиску і відправив їм, навіть супровідний лист написав. Піарщик має вміти рекламувати себе. Робота в цій фірмі принесла б бажаний апгрейд моїй репутації. 

Смартфон пілікнув - виявилось, повідомлення від брата. 

"Ти не передумав мене виганяти?" 

Я важко видихнув. Нагліє. Пожалівся мамі і та швидко почала телефонувати і сваритись. Скинув їй фотку голови. 

Тепер мовчить. Але Сашко ж своє не упустить. 

"Що та дівчина?" - кинув йомуу відповідь. За неї теж трохи совість мучила. 

"Знайшла житло. Все добре. Один я побираюся тут. Рідний брат про тьолок думає, а не про мене." 

"Не вдавай бідного нещасного. В усьому винен тільки ти". 

Я вважав, що ще деньок йому варто поспати в підсобці. А краще два. Я кинув телефон і пішов перевіряти, чи ніхто часом не відповів на моє резюме. 

Але було глухо. 

Я декілька разів оновив вікно пошти, але нічого не змінилось. 

Ось і приїхали. Раніше пропозиції приходили самі, а тут нічого. 

Хоча надто мало часу пройшло з того моменту, як я опублікував резюме — думаю, це і є причина. 

Спочатку зробив ривок за порцією віскі, щоб заспокоїти нерви. Але зупинив себе. До вечора ще може хтось зателефонувати або написати, потрібно бути у формі. 

Софі 

Увесь день думки крутилися навколо підробітку. Як, коли, де? 

Я ніяк не могла зосередитися на роботі. 

- Привіт! — завалився Павло із відділу розробок. — Я чесно двічі телефонував тобі. 

Я машинально глянула на екран. Пропущені були. Як я могла не почути? 

- В тебе все добре? — Він підсунув собі стілець і сів навпроти. 

- Нормально. Просто переїздила минулі дні, розкладала речі. Переїзд нелегка справа. 

- Розумію. — він хляпнув долонею по столу, а я злегка подалась назад. — Не хочеш відпочити сьогодні з нами? Типу робоча компанія... Оксана з рецепції, Олег, Маринка з бухгалтерії, ще кілька приємних людей. Буде досить весело. 

Я машинально погладила себе по руці. От нащо воно все впало мені на голову? 

- Розумієш... В мене трошки інші плани на вечір. Якби я знала трохи раніше... — промямлила я, не знаючи як відмовитись і не потрапити в їхній чорний список. 

Але Павло розуміюче усміхнувся. 

- Ми всі люди, особисте життя передусім. 

- Ти правда не образишся? — Я не зовсім повірила йому. 

- Ти що, ми всі люди, я коли гуляю з дівчиною на гулянки не йду. Але сьогодні в неї плани, тож я вільний. — Він відкинувся на кріслі і потягнувся, а я розслабилася. Не говорити ж йому, що мій сьогоднішній хлопець — автомийка. 

- Це круто. Але ж ви візьмете мене якось із собою? — все ж спробувала я не закривати цієї можливості для ближчих знайомств. 

- Так. Ми часто гуляємо, просто новеньких до закінчення випробувального терміну не кличемо. Та й не всіх кличемо. Просто ти подобаєшся більшості, тож всі за. Бачу ти тут облаштувалась гарненько? - змінив він тему. 

- Трошки поставила по-своєму. Але це усе. 

- А... то гаразд, піду скажу нашим, що ти пас. Але май на увазі, що ти можеш нам свиснути і сама. Збір часто спонтанний. 

- Гаразд. Я рада, що таке є і тут дружать одне з одним. 

- Окей! 

Залишившись одна, я ще раз переглянула телефон... Там навіть повідомлення було, що мене запрошують. Оце я бевзя. 

Але ж так приємно, що про мене згадали. Потрібно буде обов’язково викроїти час на таку прогулянку. 

А повідомлення від Сашка було сльозливе, що його брат досі не вибачив. Але співчуття воно в мене не викликало. Те, що я йому відписала чемно — абсолютно нічого не означало. І я ще досі була зла. Сподіваюся, його брат ще з місяць не прийме його назад. 

Стільки проблем через його безалаберність. Адже після роботи я могла б спокійно відпочивати, а тепер у другу зміну, інакше кінці з кінцями не зведу.