21.

Опана! Це резюме виявилось дуже цікавим.

Наш шукач чоловік років двадцяти семи. Неодружений. Бажає зайняти вакантну посаду менеджера з реклами.

Я аж протерла окуляри — це точно був Макс, брат Сашка.

І що ж там? Навчався на економічному. Звісно, навіть не сумнівалась в ньому.

Вони всі ведуть себе наче боги-королі з небес спустились. А ти пил біля його ніг.

Так, стоп. Сонька, не перегинай! Якщо він тебе випер — було за що, ти його мало не вбила.

Тим більше, — говорив голос розуму. — Нам свідки не потрібні.

Та й працювати з ним в одній компанії просто запара буде. Ще звільнять через ідіота.

Чотири офіційних роки стажу після універу? Гарно ж. І рекомендації є від попереднього роботодавця. Але не німецького... Я добре пам'ятала, що розповідав Сашко. Невже там щось пішло не так? Швидше за все. Тому і немає нічого — тільки позначення місця роботи.

Про себе: креативний, цілеспрямований, вміє досягати результату, працювати в команді і впевнено йти до успіху аналізуючи ринок попиту і пропозиції.

Я відкинулась на кріслі.

Ніфігасє — ми про себе високої думки. І це тільки резюме. А що далі? Та я з тобою посивію. Ще вчора і позавчора могла.

Якби не та дурна лампа, могли ж розійтися з миром. І може, мені б не довелося шукати нове житло.

- Прощай, красунчику.

Резюме полетіло в корзину так і не відправлене директрисі. Якби Аліна Ростиславівна дізналася, то прибила б мене. Адже це саме той кандидат, який їй так потрібен. А я отако його в смітник.

Сподіваюсь, не помітить...

Я озирнулась навколо себе, ніби на мене й справді хтось дивився.

Потім уявила себе роковою жінкою в житті цього чувака — оце все псую йому. Спочатку фейс, тепер працевлаштування. Що далі?

Та моїм думкам і фантазіям не дали розвинутися. Телефон пілікнув — нове повідомлення і від кого? Знову Костя. Звідки в нього мій новий номер?

Я видалила, не відкриваючи. Щоб не було видно, що переглядала. Але він написав знову.

"Я знаю де ти і я тебе поверну."

Я кинула телефон на стіл, наче то була жаба.

Звідки?

Невже, Сашко проговорився? Вб'ю заразу!

Робочий день добіг кінця непомітно, і зачекавши, поки всі підуть з офісу, я виволокла свою валізу.

Ну що ж... Вперед до нового життя!