18.

Цей ранок був кращим за попередній. Мені не потрібно було збирати валізу. Не потрібно було навіть йти на роботу — я вже була на місці. Одні плюси. 

Швидко зганяла вмитися і почистити зуби в туалет. Мені явно не потрібно, щоб хтось мене бачив в такому вигляді. Потім вже переодяглась і перекусила на кухні. 

Жити так, звісно, не найкращий варіант. Але на кілька днів — нормально. Ще б душ десь прийняти, було б добре. 

Свої вранішні справи я завершила задовго до приходу перших працівників і засіла за пошук житла. 

Проблема була не так в наявності, чи ціні, як те, що я не зовсім розуміла де знаходиться та чи інша вулиця. А хотілось поближче до роботи. Кожен окремий варіант я гуглила і шукала на картах. Це займало дуже багато часу. Коли прийшов емейл від начальниці з контактами рієлторки, я просто з полегшенням видихнула. 

Пані Наталя спілкувалась досить лаконічно, запитала тільки район, де потрібна квартира і приблизні умови. Навіть розстрочку в оплаті пообіцяла — мене це теж потішило. Бо ще я не так багато заробляла. 

До обіду мені вже прилетіло від неї декілька повідомлень з варіантами житла. І два з них мені здалось цілком нормальним варіантом. Тільки потрібно піти подивитись. На щастя, після шостої підходило і власникам і мені, тож я вже налаштувалась на оглядини. Про переїзд сьогодні — ще не думала. Потрібно домовитись для початку. 

Та і не зрозуміло, що мені потрібно буде на місці. Можливо — щось докупити. 

Ввечері завершивши всі справи я перевдяглася і побігла на оглядини. Жаль, звісно, що ще доведеться ночувати в офісі. Моя колишня квартира була куди комфортніше. Там хоч було ліжко і можна було помитись. 

Але через халатність Сашка маємо, що маємо. Хлопці взагалі бувають відповідальні? Поки жодного не зустрічала. Тато — нуль в організації; брат — лінивець, але малий, є шанс змін; Сашко — балда і забудько; Костя  — просто абьюзер; Адріан  і Толік — непогані варіанти. Вони чи не єдині підтримують мою віру в чоловічу частину соціуму. 

Рієлторка вже чекала мене на місці і провела на перші оглядини. 

Жити потрібно було в квартирі, яка здавалась на двох. Все гарно, чисто, охайно. Ремонт не новий, але цілком пристойний. Але... мені не вистачало грошей на оплату за ті два місяці, що вони просили. А ще ж рієлтору винагорода. 

Тут і двір був чудовий. Квітники прибрані, дерева. Майданчик для тренувань. 

Я тільки сумно видихнула. Жаль, що таке не по кишені. Совість не плакала, бо рієлтор чомусь не озвучила ціну спочатку. Цікаво, з чого вона взяла, що я це потягну? 

- Жаль, що тобі не підійшло. - Вона тільки-но відписала ще якомусь клієнту і сховала телефон в свою дорогущу на вигляд сумку. 

- Це надто дорого. - Зізналась я. - Аліна Ростиславівна вам не говорила про цінові межі? 

- Сказала тільки, що потрібно підшукати дуже перспективному працівнику. Що ж ми робитимемо? Другий варіант ще дорожче. - Вона повернула головою розминаючи шию. - Я мушу поселити тебе хоч кудись. Алінка як когось намітила, то вже все. 

- Я просто тут не так давно. Працюю лише перший місяць. Мені не вистачить заплатити їм стільки одразу. 

- І батьки нічим не допоможуть? - Зирнула вона на мене. 

- На жаль, ні. Тато взагалі не радий, що я кинула навчання на денному, тож тільки й чекає, коли закінчаться гроші і я повернусь. - Не вся правда. Але позичати в батьків я не збиралась. 

- Дилема. А відсотків десять від суми... Чи навіть дев'ять ти б платила плюсом? Тільки увесь рік. Розумієш про що я? Запропонуємо їм контракт на рік, тільки останній місяць розіб'ємо. Може, погодяться. 

- Так було б легше. - Погодилась я. Насправді, вже після відвідин цієї квартирки мені не хотілось шукати чогось іншого. Я розуміла, що по сусідству живе ще хтось, але це було на той момент не так важливо. Комфорт і близькість до роботи дуже додавали плюсів.  

- То я телефоную? 

- Гаразд. Мені б цей варіант дуже підійшов. - Я зітхнула перераховуючи в голові наявні гроші на карті і в гаманці. Впритик. Якщо погодяться, то до зарплати доведеться сидіти на хлібі і воді. Вчорашній фастфуд здався королівською їжею. 

Наталя щось довгенько з ними обговорювала, я аж встигла засумувати. Але врешті повернулась до мене. 

- Вони згодні. На завтра підготую контракт. Одразу ж можна заселятись. - Потішила вона мене. 

- Ну хоч щось добре. 

- Тож, чекаю тебе завтра о цій самій порі тут, щоб підписати папери. Приходь одразу з речами, щоб заселитись. До речі, ти власниці одразу сподобалась, тож вона досить легко погодилась на наше прохання. 

- А вам оплату? 

- Не хвилюйся. Частину заплатиш зразу, іншу - наступного місяця. Ми це обговорили з Аліною. Тим більше в мої умови входить переселення протягом місяця, якщо не підійшло. 

- Я сподіваюсь, що підійде. - Усміхнулась я. 

- Я також. Побігла, бо маю ще клієнта. Вдалого вечора. 

- І вам.