13.

Для корпоративу зняли дорогий ресторан. Був запрошений увесь лікарський персонал і менеджери, гості. Шведський стіл ломився від їжі, а офіціанти розносили алкоголь по залу. Нам обіцяли виступ якоїсь групи, з тих що я не знаю. На вечірках такого масштабу ще ніколи не був, тож вирішив, що потрібно ловити все, що можна. А он, і доктор Кравіц, терапевт, і мій новий дружбан за останні два місяці роботи. Вільний час ми могли перехопити разом по пивку. Він зробив мені кілька екскурсій по місту і допомагав знайти житло за адекватну ціну. Звісно, я волів би, щоб це була якась краля. Щоб і вечір продовжити. Але як вже склалося. Кравіц в цілому був непоганим і важко було б знайти кращу компанію.  

Кравіц якраз розмахував келихом, пояснюючи щось групі інтернів. Взагалі, це дике марнотратство — кликати на такі паті інтернів, але ж я не вирішував, хто буде запрошений. 

Побачивши мене, він вишкірився і салютував напоєм. 

- О, а ось і наш геній маркетингу! Максе, йди сюди, тут якраз обговорюють, що твоя остання кампанія з безкоштовною діагностикою пригнала нам кілометрові черги. Не справляємось. 

Ми перекинулися кількома фразами, я хильнув віскі. Очі мимоволі шукали Лізуню. Вона була в іншому кінці залу, у червоній сукні, яка ідеально підкреслювала фігуру. Поряд із нею стояв наш шеф, Арнольд і якийсь лисий тип з адміністрації. 

Я вирішив діяти тонкіше. Прямий підхід у кабінеті не спрацював, отже, треба змінити тактику. Дочекався, поки вона залишиться сама біля фуршетного столу, і підійшов з двома келихами шампанського. 

- Робота менеджера ніколи не закінчується, - тихо мовив я, протягуючи їй бокал. - Навіть на вечірці доводиться стежити, щоб найкращі лікарі клініки не залишалися без уваги. 

Вона обернулася, прийняла келих і ледь помітно всміхнулася. 

- Ти наполегливий, Максе. Це добре для бізнесу. - Вона усміхалась і це було як знак. 

- І не тільки для нього, - я зробив крок ближче, так, щоб відчути аромат її парфумів. - Слухай, тут стає занадто галасливо. Музика, звісно, непогана, але через десять хвилин почнуться тости від керівництва, а це мінімум на годину. - Я ввімкнув все моє красномовство, не дарма я менеджер з реклами. 

Ліза підняла брову, очікуючи продовження. 

- У мене вдома є пляшка справжнього італійського вина, яку брат привіз минулого тижня, - брехав я, не кліпнувши оком. - І тераса з кращим краєвидом на місто, ніж у цьому ресторані. Можемо обговорити твій «професіоналізм» у спокійнішій обстановці. Що скажеш? 

Ліза повільно відпила з келиха, дивлячись мені прямо в очі. В її погляді читалася суміш зацікавленості та холодної розсудливості. Нарешті вона поставила напівпорожній келих на стіл. 

- Тераса і вино — це звучить спокусливо, Максе, - її голос був рівним, без жодного натяку на флірт, який мені ввижався вранці. - Але не для мене. Я не змішую роботу з… «обговоренням професіоналізму» вдома у колег. Гарного вечора. 

Вона розвернулася і впевненою ходою пішла в бік нашого шефа, головного лікаря. Навіть не озирнулася. Підозрюю, що ця пташка замахнулася трохи вище, ніж я думав. І це не я її обранець. 

«Ну, принаймні спробував», — знизав я плечима. Жодного розчарування чи образи. Просто факт. Я допив шампанське, поставив келих і повернувся до реальності. А реальність була такою, що Кравіц якраз голосно реготав у колі хірургів. 

Я підійшов і ляснув його по плечу. 

- Гей, докторе, звільняйся від цих різників. Нам терміново потрібно оновити напої. 

- Ні, ні. Я тут історійку не розповів до кінця. Приходить, значить, пацієнтка. З підозрою на ГРВІ, я їй оглядаю горло, ніс і прослухати легені треба. Вона така роздягається. Я тільки стетоскоп притуляти, а вона б'юстик, як скине. А я їй — пані, та я не мамолог, не треба так роздягатись... 

- Кравіц, ти не мамолог, ти — дурень. Тобі жінка прямим текстом показала, чого хоче, а ти дупля не ріжеш. 

Хірурги заржали з боку. 

- Як цікаво. - Озвалась з іншого боку Лізуня. - А що ж би ти робив в такому випадку? 

Як вона тут опинилась? Промайнуло в голові, а я завис. 

- Ну, ти ж такий сміливий. - Вона насміхалась з мене? Я не повірив своїм вухам. - Розкажи, як би ти обслужив цю пацієнточку. 

Хірурги, доктор Кравіц і Арнольд дивились на нас, не розуміючи, що робиться. 

Кравіц, уже добряче напідпитку, з радістю підхопив ініціативу. 

- Лізонька, там такі груди були, ти не повіриш. 

- Чому ж, ні? Ви чесна людина, Кравіц, особливо, коли перебираєте. - Вона з презирством глянула на мене. - Раз у вас закінчилась фантазія, то я, мабуть, піду. 

Мене наче холодною водою облили. 

Ми з Кравіцом відійшли до бару, де я замовив нам по подвійному віскі. 

- Ну що, маркетологу, не вигоріло з лялечкою? - Підморгнув він, закидаючи в рот маслину. 

- Краще мовчи, Кравіц. - Я залпом випив увесь вміст стакана, вечір явно не вдався. 

Він витер губи серветкою і наблизив своє обличчя до мого, готуючись розповісти ще щось, чи прокоментувати, але з мене було досить. 

- Кравіц, я додому. Настрій не той. 

- Не мели дурниць. Одна дівчина, не може так зіпсувати все. 

Але вона могла...