Куди б ви подались втікаючи на свободу? Шукаючи своє втрачене "я"?
Не все те, що здається коханням є ним. Не все, що тобі пропонують, тобі потрібне. І далеко не все, що тобі нав’язують, ти маєш приймати.
Інколи ми забуваємо про це.
Інколи ми втрачаємо себе, а без себе самих ми не ми. Це хтось чужий і ти, наче актор, який ніяк не може вийти з нав’язаної ролі і розірвати пута.
Ціну свободи дізнаєшся лише тоді, коли її втрачаєш. Ціна свободи платиться чимось. Неоплачена свобода не цінується і нею занадто пишаються, вважаючи інших дурнями. Приймають її, як належне.
Але я заплатила за свою свободу. Своїм я, свідомістю і свободою вибору. Не розумію, як вдалось вирватись, втекти. Але зараз я тут – у столиці.
Саме тут я хочу відновити себе саму, своє відчуття свободи та впевненості. На щастя, є люди котрі погодились допомогти мені в цьому.
Мою зранену душу вони навряд вилікують і точно не розберуться з проблемами в голові , але допомога з житлом і роботою теж непоганий річ.
Ще вчора я не знала, що робити, а сьогодні їду назустріч новому життю.
Мене звати Софі і я йду до своєї свободи.