Глава 3: Перетворення

Темрява навколо мене стає густішою, немов вона поглинає все моє єство. Відчуваю, як мої ноги ковзають по слизьких каменях підземелля, а темна тінь, що слідує за мною, здається живою, майже фізичною. Вона змушує мене рухатись швидше, ховається у кожному куточку, простір заповнений її невиразними рухами. Я намагаюсь йти, але кожен крок відчувається, наче я рухаюсь в протилежному напрямку, і ніби я йду через безкінечний тунель часу.

Я зупиняюсь, чую кроки, але не свої. Вони — поруч, невидимі. З одного боку цього підземного лабіринту з'являється ще одна постать, яка поступово вимальовується з тіні. Це він, темний володар. Його очі — це два світла, що пронизують ніч. Я відчуваю, що ми, немов дві частини одного цілого, єдині.

— "Чому ти не хочеш вийти з тіні?" — запитую я, але мої слова здаються приглушеними самим повітрям.

— "Тіні — це не те, що ти бачиш. Тіні — це те, що з тобою завжди, навіть коли ти не бачиш їх. Вони живуть усередині нас, і ти їх відчуваєш, коли стаєш частиною темряви."

Тіні… Я пам’ятаю, як вони переслідували мене ще до цього моменту. Я був їх частиною, чи вони мною? Це здається мені химерним, але я відчуваю, як з кожною миттю моє розуміння темряви стає більш чітким.

"Тіні — це ми, що залишилися після того, як перетворилися. Вони носять усі наші страхи і бажання. Це сила, що живе в кожному, хто став більше ніж людина."

Я зриваюся з місця. Відчуття болю і бажання стають несамовитими. Внутрішня боротьба роздирає мене, але я розумію, що це — не просто бій. Це вибір, який я мав зробити ще до того, як я ступив на цей шлях. Сила тіней, яку я починаю в собі відчувати, стає частиною мене. Я не знаю, що зі мною буде, але я знаю, що вже не можу повернутися.

"Я стану вампіром?" — це перше, що спливає в моїй голові, і я не боюсь цього. Немає сумнівів у моїх словах.

Темний володар посміхається, його очі палають із темряви, мов два полум’я, що поглинають все навколо.

— "Так. Ти вже почав це перетворення, і твоє життя більше не буде таким, як раніше. Тепер ти належиш не тільки тіням, але й всесвіту нічних істот. Вітаю в світі безсмертя."

Він підходить ближче, і його руки наче поглинають мене. Я відчуваю, як його сила передається мені, і від того миттєво починається болісне перетворення. Кожна клітина мого тіла стискається, а кістки наче зростаються, покриваючись новим, темним шаром. Я відчуваю, як зростає моя сила, але водночас відчуваю величезний біль, немов я вмираю і водночас народжуюсь знову.

"Ти відчуваєш це?" — питає він, коли я опиняюсь на межі. Моя свідомість хитається, але я тримаюся. І раптом я розумію, що тепер я — частина ночі, що я став істотою без часу і меж.

Потім я чую гучний, високий звук у своїх вухах — це звук нової крові, що наповнює мої жилки. Вона горить всередині мене, заповнюючи все моє єство. Це не просто кров. Це суть нового життя. Я відчуваю себе живим і мертвим одночасно, і все, що я колись знав, тепер здається далеким і неважливим.

— "Вітаю в світі безсмертя," — чую я його голос, який здається вже не таким страшним, а швидше рідним. Це я, це тепер я.