Загуділи думки, ніби бджоли,
Летячи над полем квіток,
Ось блакитна, а там є червона,
Літній вітер пускає смішок.
Ясне небо, мов той кришталь цілий,
Сонця світло усе пропускає,
А трава та рясна та зелена,
У собі квіти всі заховає.
Як та вільна пташина у небі,
Вгору різко та стрімко злетить,
Так і я буду мріяти в леті,
Все жадаючи ту світлу мить.