Склеєне скло

Я свій фанат

Я свій фанат,

Найбільший певно,

На тонкий сходжу я канат,

І цей мій ризик недаремно,

Я вам ще сяду на шпагат.

О так, о так, я навіжена,

Що клепку втратила колись,

Тепер “дурна” я і “нечемна”,

Та попри все, злечу у вись.

І незважаючи на осуд,

Отих приземлених людей,

Я не боюсь побити посуд,

І сміло вийти вздовж ночей.

Я буду йти й перемагати,

Всі перешкоди є й які,

Мені насмілять дошкуляти,

В оцій життєвій всій ріці.

Подобається

#529 в Різне
#59 в Поезія
#884 в Сучасна проза

Відредаговано: 17.08.2024