Склеєне скло
Спогад зі сну
Можливо не дають комусь спочину його сни,
Можливо і безсоння від жахів спіткають люд,
Вигадка, фантазії, вважають всі вони,
Та звідкіля їм знати, що приховує снів буд.
Коли я сплю - бачу сни яскраві,
Прокидаюсь - забуваю дещо,
Не можу я погодитись на ті думки лукаві,
Що сни - це просто сни, не більше і не менше.
Подорожую царством, на наше схожим вкрай,
Але відмінність в подорожах цих одненька є,
Естетики натхнення й світла там хоч відбирай,
Коли ж прокинуся, усе, зникає, розтає.
І потім з’являться тривоги,
Які невпинні як життя,
Розсіється казковий присмак,
Прилине знову це буття.
Буття серйозності й нудьги,
І кожні дні, як сірі миші,
Такі ж типові і нудні,
Такі ж, як і присутність тиші.
Та ось, умить, посеред дня,
Той сон яскравий я згадаю,
І сіра однотипність ця,
Розвіється, як попіл з гаю.
Порину у чарівний світ,
Де всі думки й переживання,
Розвіяться умить на ні,
І зникне все моє надбання.
Коли ж мій настрій швидко впав,
Він і злетіть не забарився,
Бо ж сон мене мій наздогнав,
І спогад світлий враз відкрився.
#529 в Різне
#59 в Поезія
#884 в Сучасна проза
Відредаговано: 17.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
