Все так важко
--- Ти вже прокинулась? Запитала мене Кеті.
--- Так . Відповіла я з посмішкою, адже дивлячись на них її було важко приховати.
--- Снідати будеш. Знову сказала вона.
--- Ні дякую , щось не хочеться. --- Я цілу ніч не спала, тільки десь під ранок змогла закемарити.
--- І чого б це? З посмішку запитала Кеті.
--- Дякую , що нагадала. З гіршим настроєм промовила я до неї.
--- Про , що ? Спитав Джон вперше за всю розмову.
--- Може якось потім розповім. Швидко сказала я і побігла дошколи додавши, щоб ключі відали у школі. Непочувши, що вони відповіли я побігла бігом ,мені повинно було швидко поговорити з хлопцями. Прийшовши у клас то Тома там не було, але був Ремі. Я підійшла ближче до нього і запропонувала вийти . Не знаю чи правильно він мене зрозумів і чи ненафантазував там чогось, але Ремі швидко погодився, мало того на його обличчі з'явилася широчезна усмішка, як у чиширського кота. Вийшовши на вулицю і відійшовши за школу щоб нас ніхто не помітив я почала розмову розуміючи, що вона буде нелегкою.
--- Навіщо ти мені збрехав? Почала говорити я.
--- Що збрехав?. Перепитав він.
--- Не прикидайся ти все добре розумієш.
--- Емілі, але я і справді незнаю про що ти.
--- Про ці кляті записки.
- --- А про це .
- --- Ти так легко говориш про це видавши себе за зовсім іншу людину.
- --- Хто тобі про це сказав? Запитав Ремі.
- --- Та хіба це зарез має значення чому ти так вчинив. Вже майже кричала я.
- --- Чому ? Да тому, що ти зовсім мене не помічаєш. Ти бачила тільки Тома і навіть тоді коли Майк почав з тобою спілкуватись , тебе все одно тягнули до нього . --- А коли ти цілувалася з ним , так я теж це бачив . Емілі ти завжди дивилась на нього такими очима якіми ніколи не дивилась ні накого. Ось тому коли я дізнався хто пише ті записочку вирішив забирати їх , всі питання які ти задавала йому то я на них відповідав Я . ти розумієш я. Вже зовсім змученим і охриплим голосом говорив Ремі , а я , що я стояла в шоці і нічого не розуміла.
- --- Але ти немав права так вчиняти. Проциділа я через пару хвилин.
- --- А , що я мав робити , дивитись як моя любов поволі стає чужою. Через тебе я неможу думати більш не про кого , уже ніхто мене не приваблює так як ти . Ці слова вибили мене геть із колії . А Ремі почав наступ і вже через хвилину я відчула його подих на собі. Він обняв рукою мою талію і притиснув до себе , я розуміла , що Ремі хотів зробити і особо неопиралася, але з ним я нічого не відчувала. Сердце билося як завжди, а в животі небуло ніяких метеликів. Нічого абсолютно нічого і в останю хвилину ч сказала:
- --- Вибач , але в нас з тобою нічого не вийде . Більш нічого я не промовила і покинула те місце. Незважаючи на те , що був уже урок я вирішила прогулятись і непішла на нього. Гуляючи по шкільному дворі вже десь половину урока я почула гучний сміх і цікавість взяла надімною вгору, я наблизилась і почула такі знайомі мені голоси.
- --- Ну ти єї уже уламав? Це говорила Ангеліна.
- --- Я передумав ? Відповів Ремі.
- Я хотіла уже увірватися туди, але знала , що маю дослухати навіщо це їй.
- --- Як передумав.? Обурено сказала та.
- --- Я небуду її соблазняти і крапка.
- --- Ти взяв аванс і мусиш доробити цю справу до кінця.
- --- Я небуду її чіпати і тобі не раджу. Якщо зачіпиш Емілі дуже пошкудуєш. Сказав Ремі до Ангеліни.
- --- Невже наш бабнік закохався. З казала з іронією вона.
- --- Це вже не твоя справа. Відповів той і попрямував у мою сторону. Звичайно він побачив мене . Я стояла у ступорі і по моїй щоці котилася сльоза.
- --- Ти знов збрехав. Промовила я . І пішла незважаючи на Ремі. Я йшла і прокручувала події двох місяців мого перебування у цьому місті і школі. Маю найкращу подругу і ворога, маю друга Джона і веду війну з Томом, ще незнаю , що відбувається між мною і Майком або Ремі. Як це все важко не вперше думаю я про це.
- --- Що з тобою . Почула я від Майка . --- Де ти була? --- Ти що плакала і де Ремі?
-
- --- Потім все потім . Втомлено сказала я не маючи сили ні нащо. Кеті не прийшла такі до школи , тому мені небуло кому поскаржитися. Я сіла на стульчік і почула в заді сміх. Я нерозуміла, що відбувається і хотіла встати, щоб запитати що таке, але не змогла.
- --- Це ти зробив? Розлючено запитала я .
- --- Я ж говорив війна уже розпочалася. З усмішкою сказав Том. Тепер я бачила у ньому справжнього хулігана.
- Відірвати штани було нескладно, було більш принизливо. Я була така втомлена і пригнічена, але якщо він хоче війни то буде йому війна. На великій перерві коли Том пішов у їдальню то я підлила у його чай зеленку. Бачил б ви його зелені зуби і вираз обличя я так сміялася. Цей план допоміг мені провернути Майк, він відволік тьотку в буфеті, а далі дєло тєхніки. Потім Том привернув на голову мені мусорне відро, а я маркером намалювала вуса йому і так цілий день . Останньою каплею було як намене в туалеті наляли воду я невтрималась і заплакала . Ішовши по коридорі я помітила його, Тома і підішла до нього.
- --- Ну що ти задоволений? Сказала я.
- --- Що з тобою сталася? Запитав він .
- --- Не прикидайся? Це ж ти зробив?
- --- Ні я не настільки дурний.
- --- Неприкидайся. Говорила із заплаканими очима я.
- --- Звісно ні . Сказав він і обняв мене . --- Боже яка ти холодна. Після цих слів він накинув на мене курточку. І я відчула ці відчуття, такі які не відчувала нізким. Моє серде стало битися швидше, але у мене було багато образ і якщо це він облив мене холодною водою і я сказала:
- --- Якби ти знав як вашко мені було, які у мене проблеми.
- --- Пробач . Щиро сказав він і.....