Все так важко

--- Ти вже прокинулась? Запитала мене Кеті.

--- Так . Відповіла я з посмішкою, адже дивлячись на них її було важко приховати.

--- Снідати будеш.  Знову сказала вона. 

--- Ні дякую , щось не хочеться.  --- Я цілу ніч не спала, тільки десь під ранок змогла закемарити.

--- І чого б це? З посмішку запитала Кеті.

--- Дякую , що нагадала.  З гіршим настроєм промовила я до неї.

--- Про , що ? Спитав Джон вперше за всю розмову. 

--- Може якось потім розповім. Швидко сказала я і побігла дошколи додавши, щоб ключі відали у школі. Непочувши, що вони відповіли я побігла бігом ,мені повинно було швидко поговорити з хлопцями. Прийшовши у клас то Тома там не було, але  був Ремі.  Я підійшла ближче до нього і запропонувала вийти . Не знаю чи правильно він мене зрозумів і чи ненафантазував там чогось, але Ремі швидко погодився, мало того на його обличчі з'явилася широчезна усмішка, як у чиширського кота. Вийшовши на вулицю і відійшовши за школу щоб нас ніхто не помітив я почала розмову розуміючи, що вона буде нелегкою.

--- Навіщо ти мені збрехав? Почала говорити я.

--- Що збрехав?.  Перепитав він. 

--- Не прикидайся ти все добре розумієш. 

--- Емілі, але я і справді незнаю про що ти.

--- Про ці кляті записки. 

• --- А про це .
• --- Ти так легко говориш про це видавши себе за зовсім іншу людину.
• --- Хто тобі про це сказав? Запитав Ремі.
• --- Та хіба це зарез має значення чому ти так вчинив.  Вже майже кричала я.
• --- Чому ? Да тому, що ти зовсім мене не помічаєш. Ти бачила тільки Тома і навіть тоді коли Майк почав з тобою спілкуватись , тебе все одно тягнули до нього . --- А коли ти цілувалася з ним , так я теж це бачив . Емілі ти завжди дивилась на нього такими очима якіми ніколи не дивилась ні накого.  Ось тому коли я дізнався хто  пише ті записочку вирішив забирати їх , всі питання які ти задавала йому то я на них відповідав Я . ти розумієш я. Вже зовсім змученим і охриплим голосом говорив Ремі , а я , що я стояла в шоці і нічого не розуміла.
• --- Але ти немав права так вчиняти.  Проциділа я через пару хвилин.
• --- А , що я мав робити , дивитись як моя любов поволі стає чужою.  Через тебе я неможу думати більш не про кого , уже ніхто мене не приваблює так як ти . Ці слова вибили мене геть із колії . А Ремі почав наступ і вже через хвилину я відчула його подих на собі.  Він обняв рукою мою талію і притиснув до себе , я розуміла , що Ремі хотів зробити і особо неопиралася, але з ним я нічого не відчувала. Сердце билося як завжди, а в животі небуло ніяких метеликів.  Нічого абсолютно нічого і в останю хвилину ч сказала:
• --- Вибач , але в нас з тобою нічого не вийде . Більш нічого я не промовила і покинула те місце. Незважаючи на те , що був уже урок я вирішила прогулятись і непішла на нього. Гуляючи по шкільному дворі вже десь половину урока я почула гучний сміх і цікавість взяла надімною вгору, я наблизилась і почула такі знайомі мені голоси.
• --- Ну ти єї уже уламав? Це говорила Ангеліна.
• --- Я передумав ? Відповів Ремі.
• Я хотіла уже увірватися туди, але знала , що маю дослухати навіщо це їй.
• --- Як передумав.? Обурено сказала та.
• --- Я небуду її соблазняти і крапка.
• --- Ти взяв аванс і мусиш доробити цю справу до кінця.
• --- Я небуду її чіпати і тобі не раджу.  Якщо зачіпиш Емілі дуже пошкудуєш.  Сказав Ремі до Ангеліни.
• --- Невже наш бабнік закохався.  З казала з іронією вона.
• --- Це вже не твоя справа.  Відповів той і попрямував у мою сторону.  Звичайно він побачив мене . Я стояла у ступорі і по моїй щоці котилася сльоза.
• --- Ти знов збрехав. Промовила я . І пішла незважаючи на Ремі. Я йшла і прокручувала події двох місяців мого перебування  у цьому місті і школі. Маю найкращу подругу і ворога, маю друга Джона і веду війну з Томом, ще незнаю , що відбувається між мною і Майком або Ремі. Як це все важко не вперше думаю я про це.
• --- Що з тобою . Почула я від Майка . --- Де ти була? --- Ти що плакала і де Ремі? 
•  
• --- Потім все потім . Втомлено сказала я не маючи сили ні нащо.  Кеті не прийшла такі до школи , тому мені небуло кому поскаржитися.  Я сіла на стульчік і почула в заді сміх.  Я нерозуміла, що відбувається і хотіла встати, щоб запитати що таке, але не змогла.  
• --- Це ти зробив? Розлючено запитала я .
• --- Я ж говорив війна уже розпочалася.  З усмішкою сказав Том. Тепер я бачила у ньому справжнього хулігана. 
• Відірвати штани було нескладно, було більш принизливо.  Я була така втомлена і пригнічена, але якщо він хоче війни то буде йому війна.  На великій перерві коли Том пішов у їдальню то я підлила у його чай зеленку. Бачил б ви його зелені зуби і вираз обличя я так сміялася.  Цей план допоміг мені провернути Майк, він відволік тьотку в буфеті, а далі дєло тєхніки.  Потім Том привернув на голову мені мусорне відро, а я маркером намалювала вуса йому і так цілий день . Останньою каплею було  як намене в туалеті  наляли воду я невтрималась і заплакала . Ішовши по коридорі я помітила його, Тома і підішла до нього.
• --- Ну що ти задоволений? Сказала я.
• --- Що з тобою сталася? Запитав він .
• --- Не прикидайся? Це ж ти зробив?
• --- Ні я не настільки дурний. 
• --- Неприкидайся.  Говорила із заплаканими очима я.
• --- Звісно ні . Сказав він і обняв мене . --- Боже яка ти холодна.  Після цих слів він накинув на мене курточку. І я відчула ці відчуття, такі які не відчувала нізким.  Моє серде стало битися швидше, але у мене було багато образ і якщо це він облив мене холодною водою і я сказала:
• --- Якби ти знав як вашко мені було, які у мене проблеми. 
• --- Пробач . Щиро сказав він і.....