Кавовий відтінок осені

                              *                *                *
І знову чарівна, затишна осінь,
Така знайома, й кожен рік нова,
Із золотом на листях клена прошва,
Морозні ранки, кава і туман.
Візьму я теплий плед, горнято кави,
Вдихнувши терпкий запах хризантем,
Яскраві мрії втілю я у барви,
І буду просто насолоджуватись днем...

                 *                  *                 *
В осінні дні так хочеться кохання,
Взаємного й єдиного на все життя,
Де є турбота, ніжність, вірність, ласка,
Щоб разом ранки прохолодні зустрічать.

І вечорами  знову разом - шоколад і кава,
Затишний плед, обійми, ніжність слів,
А на десерт - яскраві спогади про літо,
Які так часто прилітають до нас із снів.

Щороку осінь- це нова чарівна казка,
Тому знаходьте завжди час для мрій і для ідей,
Не забувайте, що в простих речах живе маленьке щастя,
Тому ловіть момент і насолоджуйтесь цим днем!

                *                *                 *
А жовтень пахне айстрами й ваніллю,
Міцною кавою із нотками тепла,
Вогнем каміна, ароматом ніжним,
Коли над містом опускається туман.
Осіння кава має колір неповторний,
І особливий, ніжний аромат,
І присмак суму ледь помітний,
За тими днями, що не повернуться назад.
І знову за вікном затишна осінь,
І знову ранок, кава, новий день,
І знову світ навколо зітканий із охри,
М'якенький джемпер і в клітинку плед.