Поезія. Частина 2

                                  КНЯЗЬ  СВЯТОСЛАВ

Я лину думкою в далекі ті часи,
Коли князь Святослав ходив стежками,
Коли він юнаком дивився догори,
На небо, заколисаний вітрами.

Коли він разом з вуйком спочивав,
Проводив ночі у степу, на травах,
Допитливий і юний починав 
Розмову тиху він про успіх свій у справах.

А потім він шукав на небі дві зорі,
Що сяяли, мов рідні, милі очі,
Так і не зміг він пояснить тоді собі
Чому було йому так млосно серед ночі.

Давно минули славні ті часи,
Коли князь Святослав ходив стежками,
Коли знайшов серед людей ті дві зорі,
Ті очі милі Малушині, які назвав зорями.

А потім вже маленький Володимир
Ходив тими ж стежками, що і він...
І ті часи, і Святослав, і Володимир
Навік залишуться у серці у моїм...

                   ПОДРУЖКА-ОСЕНЬ
Сойдут снега,и вновь придет весна,
Наполнит землю новым пробужденьем,
И оживет в моей душе тоска,
Тоска по зимним вьюгам и метелям.

Сойдут снега и запоют ручьи
Своим веселым звонким смехом,
И снова в небе журавлей ключи
Летят на встречу с родиной и летом.

А я все буду, буду тосковать,
Поглядывая с грустью на все это,
Подружку-осень буду очень ждать,
Как лист осенний, наклонясь от ветра.

Подружка-осень, а за ней зима
Наступит снова со своими холодами,
Подружка-осень, как моя мечта -
Далекая, омытая дождями.

                     СЕЗОН  ДОЖДЕЙ
Сезон дождей...И вновь сезон дождей
Пришел на смену солнышку и лету,
Пьянящею прохладою ночей
И криком журавля у поднебесья...
Сезон дождей...На сердце так легко
И радостно, что снова осень,
Огромною лавиной золото легло
С деревьев на асфальт на мокрый.
Сезон дождей...На сердце тишина
Волнует душу новыми стихами,
Сезон дождей...И снова я одна,
Одна сижу я у окна ночами.
Сезон дождей...И желтая листва
Кружится и напомнит мне о лете,
Сезон дождей как ложная молва,
Как в темноте надежный лучик света...

              УКРАЇНА МОЯ
Україна моя - веселкова країна,
Це країна надії, країна добра.
Але сталося так, що її розтоптали,
І на землю мою налетіла війна.
Вона чорною птахою в небі кружляє,
Чорний вітер зі сходу розвіює смерть,
Нам усім треба стати йому на заваді,
І сказати всім разом навалі "Йди геть!"
Ти тримайся солдате, тебе я благаю,
Не пускай ворогів в наші душі й серця,
Й мирний ранок в країні вже скоро настане,
А війна чорна ця піде геть в небуття.

         ЖИТТЯ  АКТОРА
Життя актора, як і життя поета
Має перевагу серед інших доль,
Бо відчуваєш ти завжди себе в тенетах,
В полоні нових героїв та ролей.
І сенс життя вбачаєш вже у іншому,
Стаєш мудрішим трішки і простим,
Коли стоїш на сцені ти з тріумфом
Або тримаєш книжку з підписом своїм.
Характери людей і їхні долі -
Їм ніколи вже не буде забуття,
Коли прожив в свої неповні сорок років
Десятка два чужих людських життя.
І скільки літ не відвела б нам доля
Для того, щоб пройти земний свій шлях,
Ми залишимося жити для нащадків
В своїх книжках та зіграних ролях.