Поезія

                                    ЛЕТО
Снова пришло долгожданное лето,
Лето для нас для двоих,
Звезды падают за речкой где-то
И снова поют соловьи.
Лето-пора для свиданий,
Для поцелуев и грез,
Лето - пора для прощаний,
Для расставаний и слез.
И пускай не все получается в жизни,
Ты не робей и не грусти,
Лето ты снова скоро увидишь,
Лето для нас для двоих.
И если горькие мучают сомнения,
Брось и не думай о них,
Лето пришло и свидания,
Лето для нас для двоих.
   *        *         *
Глибока ніч. Будинки сплять і люди,
І місто вже поринуло у сон,
Такої ночі вже повік не буде, 
І лиш десь сумно плаче магнітофон.
А час летить, і дні змінюють ночі,
Минулий день у вічність вже майнув,
І лиш завжди ті рідні милі очі
Вночі мені насняться знову й знов.
В цей пізній час, коли спочили люди,
І місяць вже на небо вийшов знов,
Сиджу на самоті і думаю я всюди
Лиш про нерозділену любов.

                   СТЕП
І знову степ...Цей милий, рідний степ!
Я так люблю його. За що? Навіть не знаю...
За те, що відчуваєш тут себе ти без тенет,
Зовсім не так, як в тім далекім гаю.
Над головою - чисте, ясне небо,
Птахи плавно кружляють десь вгорі,
І трави пахнуть терпко і далеко
Десь в просторі курличуть журавлі.
Цей степ стоїть тут тисячоліття,
По ньому їздили татари і князі,
А трав лишилось все те ж різномаїття,
Не зміг їх вибить яничар на баскім коні.
А може цим величним чистим степом
За сіллю їздили колись далеко чумаки,
І їхали вони Чумацьким шляхом,
Щоб залишитится між зорями в віки.
Мій український рідний степ
Під зорями далекими простягся,
На нього не накине вже ніхто тенет,
Його всі сили злі уже бояться.
Він пам'ятає ті старі часи,
Коли далекі наші пращури та предки
Виходили на бій, визволять його з іди,
Але немає тут їм ані пам'ятників, ані фресків.
Цей степ- дорога вічна під вічним небом,
Ми зараз є, а завтра вже не буде нас,
І відчуваєш саме тут як давнім нашим степом
Поволі, плавно плине неупинний час...

           *         *          *
Среди ночей, в обьятьях тишины
В мой дом приходят радужные сны,
Приходят сны, чаруя и волнуя,
Приходят сны о том, кого люблю я.
Среди ночей, средь тысячи свечей
Иду я за тобой печальной тенью,
Иду я за тобой сквозь тысячи огней,
Прекрасно зная, что не буду я твоею.
Но снятся сны, и я лечу к тебе,
Не в силах совладать с собою.
Лечу к тебе, далекой северной звезде,
Которую зову своей любовью.

         МІЙ  СТАМБУЛ
О, мій Стамбул, чарівна східна казка...
Лечу до тебе я крізь далечінь доріг.
Ти - зустріч з мрією, душі моєї свято,
Хоч повертаюсь завжди я на рідний свій поріг.
Час все летить, і дні змінюють роки,
А ти стоїш у величі столітть...
Я згадую твою красу, чарівні східні ночі,
Й чекаю з нетерпінням на кожен свій приїзд.
Моя душа летить, летить до тебе,
Долає кілометри і роки.
Ти - зустріч з мрією, душі моєї свято,
Я скоро прилечу, можливо назавжди...
У тебе неможливо закохатись,
Ще зовсім трішки...й буде зустріч тут для всіх,
Свята Софія, крики птахів на Босфорі, 
Турецька кава й запашний сіміт...