Перше знайомство

3 роки тому

-Емілі збирайся швидше! Промовила мама.

-Мам я не хочу їхати, я хочу залишитися з татом.

-Нічого не хочу слухати збирайся я чекатиму тебе в машині.

-Добре. Сумно відповіла я

Я нічого не могла змінити, я люблю тата але повинна була їхати з мамою. Зібравши свої речі я обійняла тата наостанок і пішла до машини. Ми іхали 3-4 години. Приїхавши до містечка Беверлі-Хіллз, нас зустріла мамина подруга.

-Рада вас бачити Кларисо. Промовила мамина подруга.

-Дякую Рейчел що дозволила побути в тебе, поки не знайду нам житло.

Мені показали кімнату в якій я буду жити, через деяки час я розклала свої речі по полицям, мене покликали обідати. Сівши за стіл я побачила симпатичного хлопця, який на перший погляд здався дуже милим тому я вирішила познайомитись.

-Я Емілі. Глянувши на нього можна було зрозуміти що він не радий мене тут бачити, але на диво він відповів мені.

-Так знаю, я Мейсон. Знаю що ти тут на деякий час, але обіцяю що тобі в нас сподобається.

-Дуже дякую. Мейсон я тут ніколи не була можеш показати місто якщо є час.

-Так звісно ходімо.

Ми гуляли по місту, він показав мені багато цікавого,побували в кав'ярні  "Джо Тата", подивились ресторани, і ось він показав школу в якій ми будемо разом навчатись.

-Мейсон вона чудова, але чи приймуть мене там.

-Не хвилюйся, я буду з тобою поруч.

Ми ще деякий час постояли біля школи, Мейсон вирішив піти в ще одне місце. Ми дійшли до парку і він промовив.

-В цьому парку я вперше і в останнє був тут зі своїм батьком

-А що з ним трапилось?

-Він покинув нас одним днем, а потім мама дізналась що через місяц він загинув.

-Мені дуже прикро що він так з вами вкояв, і те що з ним сталось також.

-Я давно вже не згадував за нього, тому що не любив його, він ніколи не був добрим до нас з мамою, тому я не жалкую.

-Ми з мамою довго сварились тому що я хотіла залешитись з татом, але мама не хотіла навіть обговорювати це і вирішила все за мене.

-Думаю ми з тобою поладимо якось, спільного не багато але все ж таки щось є.

Ми прогулялись по парку, вже почало темніти ми вирішили збиратись до дому, але ми зустріли друзів Мейсона.

-Мейсон брата привіт, ти як тут? Сказав Брендон.

-Я тут зі своєю сусідкою.

-Мейсон любий ти живеш з дівчиною, а як же я? Скзала Джессіка.

-Господи Джессіко не ревнуй я все розповім але це не те що ти подумала.

-Добре чекаю пояснень. Вона поглянула на мене і перекосила лице, я знаю що я їй не сподобалась але це було взаємно.

-Я Емілі, дуже приємно познайомитись.

-Я не питала твого імені дівчисько, тому навіть не говори в мою сторону.

-Джессіка заспокійся, чому ти так до неї ставишся?

-Ой тоді і залишайтесь з нею а я пішла. Вона повернулась і пішла від нас.

-Вибач за мою дівчину я не знав що вона на стільки ревнива.

-Нічого такого, краще йди за нею а я напевно додому тому що хочу відпочити.

-Добре але Брендон проведе тебе.

-Так ходімо я проведу тебе.

Ми з Брендоном йшли і ні слова не могли сказати, але він раптом заговорив.

-Ти сюди приїхала на довго чи проїздом?

-Ні я тут напевне на довго мої батьки розлучились тому я з мамою зараз.

-Оу ясно, ти сильно не ображайся на Джессіку вона не завжди така просто інколи сильно перебільшує в деяких планах.

-Нічого я не образилась я бачила і по гірше дівчат тому все добре.

-Можливо ти не знаєш але Мейсон вже давно з нею розійтись хоче але не наважується, переживає за наслідки.

-А та я взагалі тільки познайомилась з ним сьогодні тому і не знаю нічого.

-Якщо хочеш я можу трохи розповізти про нього, поки йдемо.

-Так буде трохи цікаво в чийому будинку я маю ще деякий час жити. Розсміялась я.

Ми йшли не дуже швидко і він зміг розказати майже все про нього, дізнавшись який він я змінила остаточно свою думку про нього, те що я почула це було для мене в перше але хоча я ще в школі чула як дівчата цим займались. Мейсон не вмів контролювати свою агресію тому він постійно на комусь відігрувався раніше на боксі а вже як роки 2 на однолітках. Підійшовши до будинку він сказав.

-Ти якщо що то зможеш спілкуватись з нами в школі, також бути в нашій групі.

-Дякую але напевне дівчина Мейсрна буде проти, але я подумаю.

-Ну добре я тоді пішов, гарного тобі вечора. Посміхнувшись він пішов.

Я зайшла до будинку, я вирішила подивитись фільм, через деякий час я заснула але прокинулась від шороху на кухні. Прийшовши на кухню я побачила Мейсона, і запитала.

-Що шукаєш, тобі допомогти можливо?

-Та не важливо йди займайся своїми справами, я сам впораюсь.

-Мейсон ти можеш поглянути на мене?

Він повернувся до мене обличчям і я побачла дуже багато шрамів, я спочатку замовкла на хвилину але потім промовила.

-Хто з тобою так? Голос дрожав від страху нагадувало тільки одне...

-Ладно я просто люблю трохи побитися, тому і так виглядаю.

-Я вже знаю мені розповів твій друг, можливо я можу чимось допомогти?

-Якщо тобі не складно обробити треба все, в мене не тільки лице пошкоджене.

-Добре давай тоді хоча б в гостинну підем, буде зручніше.

-Добре.

Ми пішли до гостинної, я обробила йому деякі рани, після він зняв кофту і я побачила що ран ще більше, не звернувши уваги на те що в нього голий торс я швидко все обробила, повернувшись на кухню я поклала аптечку на місце. Я повернулась і злякалась.

-Мейсон чого так підкрадуєшся? Злим тоном промовила я.

-Пробач я не хтів тебе налякати тільки сказати дякую що допомогла мені.

-Нема за що якось потім відплатиш.

Ми ще трохи поговорили і пішли спати.

2 місяці по тому

-Доню я знайшла людину яку покохала надіюсь ти колись мене пробачиш.