Розділ 33. Шанс на порятунок

- Так, - вигукнув король, - а тепер хто мені скаже, як зупинити цей магічний стовп?

Всі поглянули на мага Патіґара, який стояв, притискаючи руку до своєї рани на голові. Я метнулась до столика, на якому, здається, бачила щось схоже на бинти.

Скоро маг сидів на ліжку, я бинтувала йому голову, а король нервово ходив туди-сюди по намету. Двох гвардійців вислали, на моє прохання, знайти Ореста і принести його сюди. А мій чорнявий знайомець, якого звали Драф, поливав іззовні водою стіни намету, щоб він не загорівся.

- Запечатати портал в інший світ дуже важко. У свій час це робили кілька магів Долини Тіней, які мали величезний магічний потенціал. З усіх магів королівства тут є лише я, та й то виснажений до неможливості, - він застогнав від болю, бо я ненароком сильніше зачепила рану, перевязуючи.

- Якщо перекрити його неможливо, - промовив задумливо Фетаній, - то які наслідки всього цього катаклізму чекають на Долину Тіней?

- Колона Істини притягує до себе тіней. Логічно припустити, що коли витягне всіх, вона ослабне і зникне. Гірше те, що разом з тінями вона висмоктує й магічну енергію. Скоро всі маги королівства стануть звичайними людьми. Про магію можна буде забути на довгий час. Пройде кілька років, поки енергетичні потоки відновляться.

- Але ж Жерлон спокійно чаклував і не напружувався, - згадала я.

- Швидше всього, він використовував якісь накопичувальні артефакти, повні магії. Або настоянки, - пояснив Патіґар. - Вони добре підготувалися.

Король скрушно похитав головою.

- Отже, - підвів підсумки він, - картина невтішна. Всі тіні з Долини зникнуть, а магії не буде зовсім.

Тут гвардійці внесли в намет Ореста. Я закінчила перев'язувати мага Патіґара і кинулася до коханого, якого вклали на ліжко. Його груди ледь помітно здіймалися, - він дихав. Його біла святкова сорочка була  плямиста від пилу й сажі, пов'язка на око десь загубилася, і було видно стару рану над оком, яку він отримав ще в палаці. Ох, як це було давно! Здавалося, пройшла ціла вічність з того часу, як ми з ним застрягли в ліфті.

Я дивилась на рідне обличчя, і безмірна ніжність охоплювала мене.

- А як допомогти людям, у яких зникли тіні? - запитала я, беручи Ореста за руку. - Як вивести їх з такого стану заціпеніння?

- Справді, - сказав король, повертаючись до Патіґара. - Багато людей там, на вулиці, потребують нашої допомоги.

- І не лише тим, які знаходяться тут, у парку, але й по всій Долині, -  сказала я, і розповіла про зграї тіней, які летіли до Колони Істини з усієї країни.

- Треба подумати. Не впали в сон лише звичайні люди, - почав аналізувати Патіґар.

- І я та Бармуто, - на здивований погляд короля я пояснила. - Насправді, Баруто - це трохи змінене ім'я, дракона звати Бармуто. Це його сценічне прізвисько. Він відомий у нас актор і блазень короля Ругеора. Хлопець теж прийшов зі мною з Саліксії в надії знайти в Долині спосіб зняти страшне закляття.  Вони з Розією щиро покохали одне одного, і закляття зникло.

- Так, - засміявся раптом король, - мати в зятях самого дракона! Це неймовірно! А ваше?

- Що моє? - спитала я здивовано.

- Яке ваше справжнє ім'я, Маро?

- Марта.

Король гмикнув і раптом спитав:

- А у Саліксії, кажуть, ні в кого немає тіней, це так?

- Так, - підтвердила я.

- - Тоді чому ж у Бармуто вона була?

- Дика тінь, Ваша Величносте, - пояснила я. - Ми з Бармуто не пройшли абсолютного ритуалу зі зрозумілих причин, і вони вселилися в нас, дикі тіні. В мені вона й зараз є. І чомусь не відлітає з усіма.

- О! Це цікаво! - вигукнув Патіґар.

Він підійшов ближче і зацікавлено поглянув на мене.

- Ви бачили її?

- Повністю ні, але вона допомагала мені в скрутних ситуаціях.

- Що? Ви можете з нею розмовляти? - здивувався маг.

- Ні, хіба що на якомусь почуттєвому, інтуїтивному рівні ми розуміємо одна одну, - сказала я. - Це важко пояснити.

- Абосолютний ритуал було придумано, щоб тримати тіней під контролем, - раптом озвався король.

Він стояв на порозі намету й задумливо дивився на Колону Істини.

- Раніше його не було. Тіні могли самі обирати собі людей. Коли вони тільки з'явилися, ми могли розмовляти. Але після смерті… - король замовк, щоб опанувати свої почуття, які, очевидно, охопили його при згадці про ті давні часи. - Після смерті Меланія, моєї тіні, я запровадив абсолютний ритуал. Печатка, яка забороняє тіням входити в будь-яку людину. Тіні стали підконтрольні нам. Але замовкли навіки. Дика тінь. Гм. Можливо, це наш шанс.

Король задумався, всі чекали, що він скаже далі.

- Якщо ви, Марто, зможете поговорити з тінню, можливо, вона підкаже нам, як діяти в ситуації, в якій ми опинилися. Чи можна зупинити Колону Істини? - спитав він.

Всі запитально дивилися на мене, а я розгубилася. Поговорити з тінню? Як? Лиш іноді я чула відголоски її думок. Та я навіть не знаю, як до неї звертатися!