Розділ 15. Новий вчитель музики

Я завмерла, сподіваючись, що Орест згадає оте моє слівце "придибенції", яким я називала свої халепи та неприємності. Зорія смикала його за руку, а ми незмигно дивилися один одному в очі. І мені навіть здалося, що десь там, у глибині його погляду, зблиснула іскра впізнання. Але тінь Діанея якраз цієї миті простягла йому рушник, він глянув на неї, і тоненька ілюзорна ниточка порозуміння між нашими поглядами розірвалась, він прийшов у себе і почав дякувати, стурбовано витирати мокру пляму. Я вибачилась і пішла з кімнати першою. Не хотіла бачити "не мого" Ореста, який кардинально змінився, став м'яким, тихим, яким командували й потурали. "Мій" Орест був насмішкуватим і скептичним, сильним і кмітливим, бачив істинну суть речей, людей та подій. І, звичайно, кохав мене.

"Він той же хлопець, якого ти кохаєш, просто так сталося, що він неначе захворів", - пояснювала я сама собі. - Саме тому ти тут, Марто, щоб вилікувати його, витягти із магічної пастки, в яку, по суті, ти ж його й загнала. Вірніше, була причиною". Ох, щось забагато "хворих" навколо. І я, та ще "цілителька" поневолі, не знала, як всьому цьому дати раду.

Та ще ця несподівана тінь! Я ж зовсім не торкалася чашки, коли вона перевернулася на Орестові коліна! Таке враження, що хтось вирішив за мене, як привернути увагу принца, зробив вибір у ситуації, коли сама я впала у якийсь ступор.

Невже це та дика тінь, що живе в мені? Але ж як це все розуміти? Вона допомагає мені? Чому? Така несподівана й непередбачувана спільниця мене зовсім не радує. Не люблю, коли не контролюю ситуації, як, мабуть, і всі.

Зайшовши до своєї кімнати, я стала перед дзеркалом і почала пильно вдивлятись у своє відображення, але нічого нового не побачила. Дівчина двадцяти років, не дуже висока, рудоволоса й веснянкувата, у білій довгій мантії, яка ще більше повнила мою й так, м'яко кажучи, неідеальну фігуру. От кого я там бачила. Тінь зачаїлася, не з'являлася ні в дзеркалі, ні тут, поряд зі мною.

- Ну-ну, - сказала я сама собі. - Не роби так більше. Я мушу сама повернути Ореста. Або пан, або пропав. Якщо я отримаю поразку в цій боротьбі за нього, тоді можеш зайняти моє тіло. Я не житиму без нього.

Чи то мені здалося, чи швидка чорна тінь майнула в моїх очах, а за мить зникла геть.

Втомлена за цей важкий день, я лягла спати й проспала до самого ранку без снів і пробуджень.

Опівдні я стояла на площі біля королівського палацу й чекала на Бармуто. Сьогодні зранку все здавалося не таким страшним і важким, як учора ввечері, коли я зневірилася у своїх силах і вмінні повернути Ореста. Крім того, зранку прийшла Жанія й принесла сніданок, після якого мій настрій істотно покращився. І навіть не через те, що яєчня з беконом, сирний пудинг та солодкий чай були надзвичайно смачні, а тому, що Жанія розповіла мені останні новини. Правильніше було б, звичайно, назвати їх плітками. Але ж інформація про події, які хтось бачив на власні очі, а потім розказав іншому, це ж новини, чи не так? Чи ні?

- Ах, - базікала Жанія, поки я насолоджувалася сніданком, - принц Орест такий милий! А який красень! Пощастило тіні Зорії його зустріти. Адже вона, нещасна, вже місяць ходила в траурі, бо її колишній хлопець не пережив поєдинку магів і загинув просто на турнірному полі. Тоді всі були в шоці!

- У тіні Зорії був хлопець? - спитала я байдужим тоном, щоб не злякати Жанію надмірною цікавістю. - Я лише нещодавно повернулася в столицю з села і не знаю останніх новин.

- Так, тінь Ціасеташ. Один із найсильніший магів Долини Тіней. Але він необачно викликав на поєдинок свого вчителя і прорахувався. Був великий скандал. Тінь Зорія дуже переживала, вимагала покарати його вчителя, мага Жерлона, але все було в рамках закону.

- В столиці ще багато сильних магів? - сказала я навмання.

- Та що ти, Маро, їх дуже мало! - змахнула рукою Жорія, складаючи брудний посуд на тацю. - Такого сильного, як Орест, точно немає, мабуть, і в усьому королівстві.

Вона стала рахувати на пальцях, відгинаючи їх по одному від стиснутого кулачка:

- Маг Жерлон, маг Патіґар, маг Саміто і магесса Тільда. Все, начебто. Інші то так, дрібнота у порівнянні з ними. Та й усі вони старі, як світ. Хіба що маг Жерлон - імпозантний мужчина, - Жанія закотила очі від захоплення. - Але й ловелас той іще. Та ось принц Орест ще додався. Його магічна аура після абсолютного ритуалу стала ще більшою, ніж була. Його аурознімки найкращі! От я читала в часописі, що…

Тут Жанія зам'ялась і зашарілась.

- І що ж ти читала? - спитала я і додала, щоб заохотити дівчину. - Я теж люблю погортати їх, коли маю вільний час.

- Читала, що коли тінь Зорія та тінь Орест (він же скоро стане тінню!) одружаться, то вони, мабуть, будуть правити Долиною, бо король хоче відійти від справ. Адже його наступником повинен бути дуже сильний маг, така умова короля Фетанія.

Мені раптом все стало немиле, настрій зіпсувався, стала дратувати і Жанія, і її пронизливий голос.

- Але я сьогодні зранку бачила, як вони посварилися! Тінь Зорія кричала на принца Ореста, вимагала поїхати з ним до міста, а він сказав, що сьогодні не зможе, бо запланував зранку військові тренування, а потім у нього ще якась зустріч, а вона гупнула дверима так, що аж ліпнина обвалилася, а він знизав плечима і пішов геть, а вона потім виглядає з кімнати, а його вже немає, а вона як торохне об підлогу свій кошик з шиттям, який якраз в руках тримала, а кошик як гепне, все розсипалося, а вона й побігла кудись... - Жанія аж задихнулася від довгенного речення, яке випалила речетативом на одному диханні. - Та й поїхала потім сама.