Розділ 11. Бальна терапія

Раптом Розія зауважила, що в кімнаті знаходиться нова людина. Вона, ігноруючи тінь Діанею, жваво зіскочила з ліжка і підбігла до мене.

- Ти хто? - спитала вона підозріло, примруживши очі. - Нова цілителька? Прийшла призначити мікстуру, що зробить мене щасливою? А може, чудо-пігулку, яка підніме мені настрій? Трав'яні й соляні ванни? Терапію укусами бджіл чи скорпіонів? Чому ти мовчиш? Ви всі мені набридли, замучили, дістали! Я не хочу нічого приймати, пити, робити, дайте мені спокійно померти! Ви всі прислужники для майбутніх мерців! Готуєте для смерті тіло, аби було ціліше, щоб вона була втішена!

Її голос поступово ставав усе гучніший і гучніший, під кінець вона вже кричала мені в обличчя.

- Ні, я не буду вас лікувати, - сказала я спокійно. Мені було шкода цієї дівчини, яка на перший погляд здавалася повністю здоровою. Яка ж у неї хвороба?

Я відвела погляд від презирливого обличчя Розії і краєм ока глянула на стіни. Дзеркала не було! Мені сяйнула приголомшлива думка, і я пішла ва-банк:

- Я прийшла запросити вас на королівський бал, принцесо Розіє.

Дівчина застигла з розкритим ротом і закам'яніла, її очі розширилися від неабиякого здивування.

- Щ-що?

- Запросити вас на королівський бал. Адже скоро буде бал, чи не правда, тіне Діанеє? - я вимогливо глянула на жінку за спиною Розії, яка вражено слухала наш діалог.

Та миттєво оговталась від потрясіння, яке викликали мої несподівані слова, і сухо підтвердила:

- Так, за три дні відбудеться традиційний сезонний бал, присвячений початку літа. 

Що ж, мої сподівання виправдалися, адже в королівському палаці завжди щось відбувається, вечірки чи бали, само собою зрозуміло, що який-небудь бал завжди знайдеться. Розія поступово приходила в себе. Сказала:

- Але ж… я… не можу… піти на бал.

- Чому? - запитала я строго.

- Бо цілителі, вони забороняють, і я хворію, і мені важко… мабуть.

- Я теж цілителька, мене звуть Мара, і я з тих, які роблять ваше тіло цілішим, - я зробила наголос на останньому слові, і Розія трохи знітилась. - Але не для смерті, а для життя. Я призначаю вам бальну терапію.

Тінь Діанея кахикнула, натякаючи, мабуть, що це вже занадто. Але мене вже понесло. Я не знала, який діагноз у цієї дівчини, але те, як легко вона зістрибнула з ліжка, як агресивно і енергійно обурювалося, не вказувало на те, що вона лежача хвора. Моя бабуся Фроза - одна з найвідоміших цілительок Саліксії, я читала її книги і трохи розумілася на різних хворобах. Тут було схоже на те, що хтось із якихось причин тримав принцесу Розію в ізоляції, втовкмачивши їй, що вона хвора. Бо ніяких ознак хвороби я, на перший погляд, не бачила. Можливо, дівчина сама стала затвірницею, чомусь усамітнившись у своїй кімнаті і цураючись людей, хоча на це не було схоже. Я зробила пихатий і зарозумілий вигляд, демонстративно обійшла Розію і попрямувала до вікна.

- Чому у вас закриті вікна?

- Так наказав королівський цілитель, - спробувала зупинити мене тінь Діанея, вже розуміючи, що я хочу зробити.

- Але ж я лікую принцесу, чи не так?

- Так, але…

Я широко розсунула штори і звідти ринуло сонячне проміння, осяявши світлу кімнату з чудовими світлими меблями, які в напівтьмі здавалися сірими й безликими. Від мого поруху свічки на вікні погасли, зачадивши ще більше повітря в кімнаті. Я смикнула защіпку і відкрила вікно навстіж - спів птахів, шум дерев, далекі голоси людей увірвалися в кімнату разом зі свіжим весняним повітрям.

- Кімнату треба провітрювати зранку та перед сном, - строго подивилася я на тінь Діанею, яка піджала губи, але нічого не говорила і не зупиняла мене.

Це добре. Ще не вистачало, щоб ми посварилися, і вона почала уточняти якісь відомості про мене, або й узагалі прогнала геть.

Розія дивилася на мене злякано і… захоплено. Я підійшла до наступного вікна, теж почала його відкривати. Каптур, який був на мені увесь цей час, сповз із голови.

- Ой, - раптом почула я вражений крик Розії. - Я бачила вас уві сні! Значить, все правда, ви прийшли врятувати мене! Мені приснилась мама, яка сказала, що скоро моє життя зміниться. А потім показала вас. Ви летіли на драконі! Там був ще хтось, але я не бачила обличчя. А вас і ваше руде волосся запам'ятала.

Ось тут мене добряче тіпонуло. Дар пророцтва і зчитування минулого? Такі маги траплялися, але рідко. Наша з Бармуто місія потрапляла під загрозу викриття. Треба було зразу припинити такі розмови.

- Принцесо Розіє, - повернулась я до неї, - скільки часу ви перебували в цій кімнаті і нікуди не виходили?

- Два роки, - сказала дівчина.

Я трохи не впала. Боги, два роки мучити людину, тримаючи в чотирьох стінах, так точно можна довести її до хвороби.

- Знаєте, є таке поняття в цілительстві як "уявне буття". Коли довго не маєш ніяких вражень і емоцій у житті, то наш мозок сам придумує їх для нас. От вам щось снилося, а зараз ви уявили, що то була я, - сподіваюсь, вона повірила.

Бо тінь Діанея, швидше всього, ні, он як недовірливо дивиться на мене.

- Отже, - підсумувала я, - із сьогоднішнього дня ви живете за тим режимом, який встановлюю я. Перше, готуєтеся до балу: одяг, прикраси, косметика, все, що треба, вам принесуть, - я запитально глянула на тінь Діанею, і та кивнула. - Друге. Гуляєте в парку кожного дня мінімум годину, краще дві. І третє. Придумайте собі улюблене заняття, яким би ви хотіли займатися без примусу, а просто тому, що воно приносить вам задоволення. Є таке?