Розділ 28. Провал

Магда з самого ранку була сама не своя. Якщо все вийде, то доля її коханого Ольсена вирішиться сьогодні!

Ольсен знаходився в комфортабельній камері в тій же другій лівій "нозі", де нині перебували і всі затримані саліційці. Але було одне але. Ольсен був у камері, де на двері було накладено закляття особисто Тенебрісом, і ключ від камери він завжди носив у своїй зв'язці ключів на поясі. Зазвичай під час таких візитів він приводив Магду до Ольсена, залишав там з хлопцем зачиненими і йшов геть. А через годину-дві повертався і випускав Магду. Камера завжди була під контролем мага. Сьогодні зранку, перед прийомом у короля, Магда випросила в чорного мага позачергові відвідини до  хлопця.

- Я виконала все, що ви наказали в камері Бармуто, хоча це суперечить моїм принципам, Тенебрісе. Чи можу я відвідати Ольсена ще раз? Дозвіл як знак вашого схвалення? - Магда намагалася триматися впевнено і нейтрально, але їй аж зводило зуби від ненависті до мага.

- Ха! - схвально зиркнув Тенебріс. - Мені подобається твоє нахабство, Магдо. Ти стаєш цинічною і корисливою. Я можу тобі дозволити відвідати Ольсена ще раз, але теж хочу поторгуватися.

- Поторгуватися? - здивувалася Магда.

- Так. Ти відвідуєш Ольсена сьогодні зранку, а увечері ми проведемо один експеримент із використанням твоєї магічної енергії. Мені треба перевірити одне старе і забуте закляття.

І Магда погодилася. Може, й не буде того вечора зі сумнівним експериментом. Якщо сьогодні все станеться.

Магда чекала Тенебріса біля входу в Павучиху вже десь півгодини. Скоро почнеться прийом у короля, а його все не було. Аж ось почулися кроки, і Тенебріс забіг в Павучиху, навіть трохи задихавшись. Що з ним? Він завжди такий статечний та спокійний, сьогодні був на себе не схожий. І амулета на ньому не було! Отже, у Марсани все вийшло?! Це давало надію на подальший успіх їхньої задумки.

- Ходімо, я дуже поспішаю, - гукнув Тенебріс і покрокував у коридор.

Магда ледве встигала за ним. Тенебріс тихо промурмотів якісь слова і направив магічний потік на двері. Сірі магічні стрічки оповили двері по периметру, зблиснули і зникли. Маг дістав ключ і відкрив двірний замок. Вони увійшли до Ольсенової камери. І тут їх чекав неприємний сюрприз. Ольсен зник.

- Що за фокуси? - спитав роздратовано Тенебріс. - Де Ольсен?

- Я теж хочу у вас запитати, де Ольсен? - злякано і розгублено спитала Магда. - Ви перевели його в іншу камеру?

- Яка камера! Я з учорашнього дня не спускався в підземелля. Ми разом вийшли від нашого потворного друга Бармуто вчора! Хіба ні? Після того я сюди не повертався! - розізлився маг. - А от ти - ще питання! Щось ти підозріло швидко захотіла знову побачити свого бастарда! Навіщо було сьогодні зустрічатися з ним?

- Я теж не поверталася сюди! - гарикнула Магда. - Тут же стоїть ваше закляття, яке я не можу зламати! Та й ключ у вас!

- Гм, - задумався Тенебріс. - Дивно.

Він походив по камері, намагаючись побачити хоч щось, що пояснить зникнення в'язня. Все було, як завжди: ліжко, стіл, стілець, шафа. Відкривши шафу, Тенебріс зазирнув і туди. Нікого.

- Ще цього мені не вистачало, - пробурмотів він собі під ніс.

Тоді подивився на Магду і сказав:

- Значить так. Ольсен зник. Я не знаю, як, куди і коли. Його зникнення все міняє. Тому замість нього поки що у цій камері посидиш ти. А коли я його знайду, тоді звільню тебе. Ти ж розумієш, Магдо, що я не можу тепер відпустити тебе зі своїх рук. Ти забагато знаєш. А Ольсен був моїм важелем упливу на тебе, - він криво посміхнувся і попрямував до дверей. - Я поспішаю, зараз почнеться прийом у короля, мені зараз не до тебе. Та після прийому я повернуся, і ми вияснимо, куди подівся твій коханець.

З цими словами Тенебріс вийшов з камери і закрив двері. Провернувся ключ, і сіра магія, засвітившись по периметру дверей, зникла. Магда залишилася в тюремній камері сама.

Ну, ось і все! План провалився. Навіть якщо Марта зніме закляття з короля Дігона, то одній проти чорного мага їй довго не протриматися.

Магда швидко ходила від стіни до стіни темниці і гарячково думала. Що ж робити? Треба подати якийсь знак, що план провалився! Або знайти Ольсена і вибратися з підземелля.

І справді, де ж подівся Ольсен?

Поки Магда страждала і потерпала в Павучисі, у тронній залі палацу зібралося вже чимало гостей. Представники гільдій кучкувалися маленькими групами, розмовляючи на професійні теми та цьогорічне урочисте святкування. Між гільдійцями снували кельнери, пропонуючи різноманітні напої та солодощі. Поважні майстри були запрошені з родинами: дружини, діти, а то й внуки оточували їх гомінливими квітниками. Окремими компаніями по дві-три особи дефілювали залою фрейліни, завданням яких було розважати гільдійців-одинаків, які з'явилися на прийом без сімей. Зала була святково декорована символами різних гільдій, окремо на столах розмістили вироби, якими славилася кожна з гільдій. Тут були випічка та хліб від Гільдії пекарів (пахло на весь зал!), пляшечки та слоїки, наповнені цілющими настоянками, від Гільдії цілителів, картини та скульптури від Гільдії митців, купи книг та сувоїв від Гільдії творців, магічно створені дивовижні птахи та метелики літали під стелею зали від Гільдії магів. І ще багато-багато іншого, що демонструвало досягнення багатьох гільдій Ледуму.