Розділ 27. І ніякої магії

Сьогодні, виявляється, у Ледумі особливий день. Свято професійних гільдій. У цей день з усього міста на спеціальний урочистий прийом до короля приходять представники всіх гільдій столиці, щоб висловити свою подяку Його Величності, продемонструвати професійні досягнення та засвідчити вірність своєму королеві та королівству. Під час прийому в тронній залі майстри приносять дари від своїх гільдій, а король у відповідь щедро обдаровує їх і дякує за працю на благо держави. І саме сьогодні відбудеться наш замах на Тенебріса. Відтягувати нікуди. 

Ми вирішили зробити це сьогодні, під час прийому. Якщо в нас вийде, буде багато свідків зради і підступності першого радника. Кожному учаснику заговору проти чорного мага відведено свою роль та час. Планували ми так. Зранку Марсана викрадає амулет (вона пообіцяла, що в неї все вийде, мені б її впевненість!). Принцеса Мар'яна, як більш напориста,  повинна якось прорватися крізь охорону до Марсани в кімнату, забрати викрадений амулет і заховати в надійне місце (у Хованку). Потім приєднатися до сестри Алі, яка в цей час перебуває біля короля і чекає, коли Магда приведе Ольсена. Вона випросила у чорного мага позачерговий візит до коханого. Застосувавши чари, дівчина має обманути охорону і привести Ольсена (а також Ореста і Бармуто, якщо вийде) в тронну залу. Звичайно, Тенебріс відчує порушення його чарів у тюрмі і спробує спуститися в Павучиху, щоб розвідати, що сталося. Але я маю затримати його, видаючи себе за Магду. Коли всі учасники заговору будуть на місці, ми з Магдою знімаємо чари з короля і знешкождуємо Тенебріса. Короля звільнено, поганця схоплено, всі щасливі!

Боги, яка дурна затія! Я реально відчувала, що все це не пройде! Як багато різних випадковостей могло застопорити цей план! Починаючи вже з першого кроку, з Марсани! Але іншого виходу не було. Вже сьогодні після прийому король мав оголосити війну Саліксії.

Ну що ж, як кажуть у Саліксії, розкажи богам про свої плани, щоб вони посміялися над ними. З самого початку все пішло шкереберть і зовсім не так, як ми планували. Але Марсана не підвела!

Зранку навіть ще добре не розвиднілося, а Марсана у своїй кімнаті вже почала капризувати і вимагати в охорони, щоб до неї привели першого радника Тенебріса. Вона наполягала на аудієнції. Тет-а-тет. Терміново! Від цього залежить доля Ледуму! На пояснення, що зараз ще всі сплять, вона лише сардонічно розсміялася і подвоїла силу свого репетування. 

Послухавши її крики і лемент десь із півгодини (рекорд!), охоронці, нарешті, не витримали і пішли до Тенебріса. Маг ще не прокинувся, вони розбудили його, і тому він був не в гуморі, адже його потурбували через якісь дрібниці. Але все-таки одягнув халат і пішов до нареченої принца Ореста.

Марсана була у всеозброєнні! Вона сиділа в кріслі і обмахувалась віялом, яке теж було частиною образу. Шикарна багряна сукня, глибоке декольте, агресивний макіяж і яскраво-червоні губи, - сонний Тенебріс ще з порогу впав у ступор. Чесно кажучи, він вів доволі аскетичний спосіб життя, а його репутація чорного мага відлякувала від нього потенційних шанувальниць, навіть незважаючи на його ідеальну вроду. Здивований і вражений, він з порогу спитав:

- Щось сталося? 

- Ах, - з придиханням промовила дівчина, закліпала довгенними віями і замахала на себе червоним віялом, - нарешті ви прийшли, Тенебрісе. Тільки ви зможете мені допомогти!

- Я?

Тенебріс хотів ще щось сказати чи спитати, але Марсана вела у цій розмові першу скрипку і зразу ж продемонструвала, хто хазяїн ситуації:

- Адже ви найголовніша людина цього королівства? Хіба не так? Всі тільки й говорять про вас із повагою та захопленням. Он, кажуть, пішов перший радник короля, але він сам достойний бути королем! Він найкращий маг у світі, ніхто не зрівняється з ним! Це найвродливіший і наймужніший мужчина, якого ми знаємо, говорили мені кордки. Це ж про вас, чи не правда? - і Марсана пильно подивилася на Тенебріса, трохи нахилившись уперед, щоб добре було видно її звабливе декольте.

- Т-так, - підтвердив чорний маг, уражений наповал її напором.

- О-о-о, - протягла дівчина, - я так і знала! Коли я вас побачила, то зрозуміла, що тільки ви зрозумієте мене, ви один із усього королівства Ледум. Адже ми зараз у королівстві Ледум?

Останнє питання у мовній пастці Марсани було контрольним. Якщо відповість "так", значить чоловік повністю під контролем її жіночих чар, попався. А якщо почне підозріло-скептично дивитися, гмикати чи казати щось подібне до "Марсано, ти що, не знаєш де ти знаходишся вже три дні?", то треба подвоїти зусилля, або придумати щось інше.

- Т-так, - як під гіпнозом промовив Тенебріс.

Ох, ці жінки! Маніпулюють чоловіками так, що ті зовсім нічого не помічають. Або не хочуть помічати. Жіноча магія.

Марсана встала з крісла і підійшла ближче до мага так, що він відчув п'янкий запах її парфумів.

- Мені тут тісно, Тенебрісе, стіни тиснуть на мене. Вікна не відчиняються, покоївки неслухняні і грубі, охоронці дратують, а ви ні разу не прийшли спитати про моє самопочуття, - пильно дивилася дівчина в очі магові і маленькими кроками підходила все ближче й ближче.

- Я… Я… прийшов, - якось розгублено, наче виправдовуючись промурмотіла Тенебріс.

- Ви мій герой! Куди принцові Оресту до вас! Він ще шмаркач і задрипанець, а ви орел, воїн, силач! Я дуже жалкую, що стала його нареченою! Адже я не знала, що зустріну вас!