Розділ 25. Закляття Прамози

Зі змішаними почуттями, сумбуром в серці і палаючими губами я йшла від Ореста. Муркотун залишився в темниці з принцом, хоча рвався побігти за мною хвостиком.

Простувала коридором, тримаючи в руках пляшечку настоянки (не забула!), а всі думки мої були про Ореста!

Зненацька на повному ходу я врізалася в когось. Ми стикнулися вже при виході з коридору.  

- Ой, - від несподіванки я оступилася і трохи не впала, мене встигли схопити і підтримати за лікоть.

- Магдо, обережніше! - гукнув хтось, і я підняла погляд.

Це був чорний маг Тенебріс. Хоч я ніколи його не бачила, впізнала одразу ж. Гордий, майже пихатий, погляд, чорне вбрання і великий амулет на шиї. Той самий амулет. А ще - він був неймовірний красень! Ідеальні риси обличчя. Чомусь мені стало образливо: така вродлива людина - і така зла, сповнена ненависті, презирства до всіх. Йому б бути актором у театрі. Він би і Бармуто переплюнув, з такою привабливістю і харизмою!

- Ти що тут робиш?

- Забула одну річ у принца Ореста, прийшлось повертатися, - похапцем пояснила я придуману нами з Магдою версію, ще не оговтавшись од раптово зіткнення.

- Одну річ? Яку? - спитав підозріло Тенебріс.

- Ось, у нього боліла голова, я принесла йому настоянку півонії, - протягнула я руку, показуючи пляшечку.

- Яка ти підозріло добра, Магдо, - вишкірився маг. - Може, ти закохалась у принца? Бідний Ольсен, він і не підозрює про таку підступність! А що, гарний вибір - все ж таки принц, а не бастард.

Мені так і хотілося вдарити його по єхидному ідеальному обличчю! Я стримувалась із останніх сил, стисла кулаки, аж пляшечка скрипнула. Але промовчала. Не знаю, як розмовляє Магда з цим покидьком, може, огризається, а може, мовчки все зносить. Співчуваю бідній.

- Добре, облишмо цю розмову! Я якраз ішов до в'язнів,  випробувати одну магічну методику. Давно мріяв накласти на когось це закляття. Добре, що зустрів тебе. Підеш зі мною!

І Тенебріс, упевнений, що я послідую за ним, рушив по коридору, звідки я тільки-но виходила. Довелося плентатися за ним назад.

Слава богам, він минув камеру Ореста і пішов далі. Майже в кінці "ноги" відкрив двері і зайшов досередини. Я протислася слідом.

Перше, що впало мені в очі, - ланцюги. Удавано  крихкі і тендітні, це були ланцюги з маронію, найміцнішого серед металів, який, до того ж, мав антимагічні властивості. Саме такими ланцюгами був прикутий до стіни Бармуто. Камера була зовсім не схожа на Орестову. Стіни, колись пофарбовані, облупилися і були забруднені підозрілими плямами. Тьмяно блимав ліхтар під стелею. Тіло блазня обвисло на ланцюгах, а голова звісилася вниз. Очевидно, був він прикутий вже давно.

На скрип дверей Бармуто спробував випростатися, але давалося йому це тяжко.

Тенебріс підійшов до нього і щось зробив із ланцюгами. Вони розімкнулися, і хлопець упав на підлогу. Потім хотів піднятися, але зміг лише сісти і прихилитися до стіни. Його обличчя було закривавлене і все у синцях, праве око запливло, губи розбиті, ніс зламаний. Він подивився на мене і посміхнувся, але вийшла лише крива гримаса, яка спотворила лице ще більше.

Боги всемогутні, дайте мені сили витримати все це і не виказати себе! Серце щеміло від жалю і співчуття. Я сподівалася, що моє обличчя залишалося незворушним, бо Тенебріс обернувся і жорстко сказав:

- Що, тобі його шкода? Ти ж у нас тендітна дівчинка. А я хочу провчити його, щоб добре запам'ятав: не можна нападати на першого радника королівства Ледум! Ти ж знаєш, що при затриманні він кинувся на мене з ножем і поранив?

Лише тепер я зауважила, що зап'ястя Тенебріса було перевязаним. А тим часом чорний маг продовжував:

- І ти мені в цьому допоможеш! Дорослішай, Магдо! Бо я, звичайно, дуже вдячний, що ти виконуєш мої накази, ділишся магічною енергією в моїх експериментах, слідкуєш за в'язнями, але я хочу більшого. Я не порушу угоди, Ольсен буде живим, а ти нікого не вбиватимеш. Але ось цього красунчика ми провчимо! Знаєш, що я придумав? Закляття Прамози!

- Ні! - вирвалося у мене мимо волі. Пляшечка з настоянкою випала з моїх рук і розбилася об кам'яну підлогу. Я затисла рота рукою, перестрашена, що зараз видам себе з головою.

Закляття Прамози! Після інформаційної атаки Мартусея я отримала всі знання про різного типу магічні закляття. Цей магічний вплив перетворював обличчя людини на кошмарну маску, відразливу і гидотну. А назва походила від імені магесси Прамози, яка була дуже негарною і все життя страждала від цього. Вона винайшла закляття огидності, щоб помститися своїй одвічній конкурентці-красуні. Сама, втім, загинула, а закляття лишилося. Воно було забороненим, але багато магів Першого кола володіли ним. Зняти таке закляття було дуже важко, майже неможливо. Існувала особлива формула проти цього закляття, але відома вона була одиницям, і Мартусей, на жаль, її не знав.

- Ах ні? - скрадливо і повільно засичав Тенебріс. - Тоді ми зараз підемо до твого коханого Ольсена, і я сам, власноручно застосую закляття Прамози на ньому. Ти цього хочеш?

Він задоволено кивнув головою, наче відповідаючи на якесь своє внутрішнє запитання:

- Який я молодець. Такий елегантний хід. У тебе є вибір, - глянув маг на мене, - або ти накладаєш це закляття на цього дешевого співачка, або я на твого коханого Ольсена. Вибирай!