Розділ 13. Моя жахлива магія

Знову. Я вже втомилася від таємниць навколо себе. Орест з Арсеном чомусь не так сильно здивувалися, як Марсана. Вона вигукнула:

- Я завжди знала, що ти, Марто, якась не така. Мабуть, чорний маг зробив твого магічного двійника, щоб лякати людей! З твоїми параметрами і твоїм, гм, образом, тільки у нечестивців у прислужницях ходити!

Я аж відсахнулися від неї. Двійника?

- Ні, неоторо Марсано, то не двійник. Звичайна жива дівчина, правда, з дуже високим магічним потенціалом. Складні доручення мага виконує саме вона - руйнує будинки незручних людей, заарештовує незадоволених і, до речі, відповідає за утримання у в'язниці моєї дружини.

- А як же кіт? - спитав раптом Бармуто. - Маг згадував і кота.

- Про кота не знаю, не чув, - похитав головою дракон.

- Марто, у тебе, можливо, є сестра-близнючка? - спитав Орест. 

- Ні, ні, у мене немає ніякої сестри, ніяких двійників, нікого! - закричала я. - Я втомилася! Я у розпачі! Я не знаю, що відбувається, звідки все це! Я хочу, щоб мене лишили у спокої!

Я підхопилася і вибігла з кімнати. Вся напруга, яка накопичилася за ці дні: магічна церемонія, що завершилася жахливим прокляттям, несподіване викрадення, борсання у багнюці в темниці, незрозумілі загадки, пов'язані з драконом, Марсанині кпини та мої несподівані ревнощі, - все це крутилося в моїй голові, доки я бігла до своєї кімнати. Сльози лилися градом. Кров прилила до обличчя, я майже задихалася від розпачу, обурення, гніву на невідомо кого. 

Раптом я відчула, що руки мої налилися вогнем, на кінчиках пальців почали з'являтися червоні іскри, їх ставало все більше і більше, вони стрімким вихором оповили мою постать, крутилися все швидше і швидше… Скоро я стояла вся у величезному магічному коконі- вихорі. Що це? Що зі мною? Я страшенно злякалась. Почала розмахувати руками, намагаючись прогнати ці іскри, відмахнутися від незрозумілої магії. Але стало ще гірше, іскри згрупувалися у гігантські батоги, які почали крушити все навколо. Розбилося дзеркало, повилітали вікна, почали розвалюватися меблі і тріскатися стіни. Я страшно закричала і втратила свідомість...

Отямилась я від тихого затишного звуку.

Муркотун лежав на моєму животі і задоволено мурчав. Було тепло, затишно і хотілося їсти. Кімната була мені незнайома, з одним ліжком, столиком і шафою. Із--за ледь прочинених дверей я почула чиїсь кроки і закрила очі, прикинувшись, що ще сплю.

До кімнати зайшли, судячи зі звуків, двоє.

- Ну, як вона? - почула я шепіт Ореста.

- Наче все добре, - відповів тихо Бармуто.

- Бідна Марта, - скрушно сказав принц, - їй випало стільки переживань і випробувань. І як вона тільки витримала все це.

- Лікар сказав, що після ініціації у дорослому віці майже всі маги гинуть або стають каліками. Ти ж знаєш, магія повинна проявитися у дітей до десятирічного віку, або не проявитися взагалі.

- Так, - погодився Орест, - я пам'ятаю, як відчув магію у школі, коли дуже розсердився на вчителя математики. Тоді класна дошка впала на бідного чоловіка і набила йому величезну гулю. А на моїх пальцях ще довго сходили опіки.

- Як не дивно, ніяких опіків чи пошкоджень у Марти не виявилося, - прошепотів Бармуто. - Та й магія у дівчини дуже дивна. Такої я ніколи не бачив. А ти ж знаєш, я у цьому великий спеціаліст.

- Ну, так, - чомусь співчутливо пробурмотів принц і продовжив, - Я дуже злякався за Марту.

- Всі ми хвилюємося за неї.

- Ні, ти не зрозумів, - сказав Орест, - вона надзвичайна дівчина! Красива, розумна, весела, безпосередня… Я ніколи таких не зустрічав. Мені вона дуже подобається, мені здається, що я…

- Так, так, а це тут що за новоявлений консиліум? - прозвучав раптом незнайомий голос. - Я ж заборонив заходити до хворої без дозволу!

- Ой, лікарю, вибачте, ми дуже хвилюємося за нашу подругу, зайшли подивитися, як вона, - почав виправдовуватися Бармуто.

- Геть звідси, неслухи! Коли дозволю, тоді й провідаєте!

Скрпнули двері, закриваючись за хлопцями. Лікар підійшов до ліжка і сказав:

- Можете вже відкривати очі, дівчино, я ж бачу, що ви не спите!

Я розплющила очі і побачила високого кремезного чоловіка у синьому камзолі. Він водив наді мною цілительською рамкою.

- Добрий день, - прохрипіла я.

- Так, наче все в порядку. Можете випити води, - вказав на столик, де стояла склянка з водою.

Я скористалась із запрошення. Кіт незадоволено тупцяв по ковдрі, поки я пила воду і всідалась у ліжку. Потім знову гепнувся мені в ноги і замуркотів.

- Отже, мила моя дівчино, я лікар Пертон, - лікар примостився на стілець поряд зі мною і продовжив. - Вчора ви пережили ініціацію в маги, або, як кажуть зараз отим новомодним словом, магесси.

- Вчора? - здивувалась я.

- Так, ви втратили свідомість і проспали майже два дні. Зараз уже вечір наступного. І це дуже добре. Ви не померли, вас не поламало від надмірної енергії і не розірвало від накопиченої магічної сили. Кілька подряпин від скла, - ось і всі ваші наслідки від дуже складної перебудови організму відповідно до магічних потоків. Це навдивовижу унікальний випадок. Ініціація в дорослому віці відбувається надзвичайно рідко. В науковій літературі я зустрічав лише один опис такого факту. Про відомого мага всіх часів і народів неора Курбіса. Чули про такого?