РОЗДІЛ 4

АННА.

Сьогодні був понеділок і ми перший день як вийшли на роботу після такої міні відпустки, яку я запам'ятаю на все життя. Ми з нею працювали в одному відділі фінансовому, вона бухгалтером, а я економіст, але пересікалися не часто, через те, що були я в одному кінці коридора вона в іншому. Після цієї короткої відпустки Жанка вся світилася, від того що відпочила, засмагла і  напевно таки з кимось познайомилася і тепер продовжує переписку. А я? А що я, знову сумна, якось все пішло не так, не спорю Алекс мені сподобався і  я впевнена він хлопець з грошима, але такі як як для нього лише розвага, тому він напевно і зник так раптово, або дівчина його раптово з'явилася чи може щось сталося. Тому не бачу сенсу сумувати і сподіватися, що станеться диво і він мене знайде. Я ж не маленька дівчинка, такі казки лише для них і так буває лише у фільмах. Тому все досить, мріяти, пора повертатися в реальність, пора працювати, що я і зробила.. 

І ось через тиждень після обідньої перерви, якраз  в четвер, до  мене знайшла Жанна, вся дуже загадкова усміхнена, сіла біля мене і давай говорити:

• чула новину?
• яку? - тут я вже напряглась, що я могла пропустити
• дуже цікаву
• тоді давай розказуй, ти ж для цього і прийшла
• так, до нас  завтра прийде новий власник,  буде загальне зібрання  в залі, якийсь багатій ще й проживаючий на дві країни, наша  і Туреччина  
• і що з того? 
• а те, Ань, а прикинь якщо то буде твій Алекс, оце буде сюрприз.. причому  я б  сказала доленосний! - з усмішкою говорила подруга
• капець Жанка я ж просила не знущатися з мене, от навіщо я тобі все те розповіла! я думала ти мене підтримаєш, а ти знущаєшся весь час! - я була ображена
• ай все не ображайся, я ж пожартувала… - штовхнувши мене  в плече говорила подруга
• жорстокі в тебе жарти подруга!
• ну вибач.. - дивлячись на мене щенячими очима говорила вона, не любила  я цього, вона знала як на мене давити 
• так все давай йди, мені працювати треба 
• ок, бувай…

       Вона встала і пішла, і це було правильно  а то я могла наговорити їй дурниць  не хотілося сваритися через таку фігню. До кінця дня ми більше не бачились. Кожна займалася своєю роботою. Після роботи  спокійно пішла додому, і по дорозі купила дві коробки морозива, ну так сказати заїсти стрес після важкого дня. Вдома перекусила, надягла улюблену піжаму, включила ноут, з фільмами про кохання взяла морозиво, і одну коробку з'їла навіть не помітила, іншу залишила на завтра. Так біля ноута я і заснула. 

         Вранці від такого спання жахливо  боліла спина.  Але трохи розімявшись мене попустило, було таке враження немов я стара бабця.. Далі все було як у тумані, я просто випала з ритму життя.

І ось настав день цього знайомства, всі були на своїх місця в залі і чекали цю подію, як діти на подарунки на Новий Рік, а я чекала коли всьому цьому цирку прийде кінець, мені від цього було тошно, і якась тивога.

І нарешті наш директор Петро Олексійович, запросив до трибуни цього власника: ОЛЕКСАНДРА Сергійовича ЛЕВИЦЬКОГО. Ну це ім'я мені нічого власне не сказало, але коли я побачила хто це був, була  в шоці, хоча ні, це було немов окамяніння, якби стояла то мабуть впала б на місці. Тому що це був Алекс з яким я познайомилася Єгипті, це ж треба оце співпадіння, якраз історія для книжкового роману, весь такий гарний, в діловому костюмі, ідеальна зачіска, усмішка така маняща, так може  всіх дівчат у нас звабити, хоча може він цього і хоче, от капець тепер він ще й власник нашої організації. Так треба якось звідси втекти, щоб він мене не побачив, інакше буде горе, а мені на роботі не потрібно зайвих слухів, тому треба сидіти тихіше мишки.

Але коли Петро Олексійович щось там розповідав, про нові плани і так далі, я не слухала, у мене почалася еальна  паніка, почало кидати то в жар, то в холод, заклало вуха, серце почало калатати як скажене, і замість звуків я чула лише биття свого серця,  дихання  стало часте і важке. 

Ще трохи і у мене буде серцевий напад, от буде прикол, він відразу кинеться мене рятувати, і це на очах усіх, буде новина дня, новий власник рятує сіру мишку, хоча ні не дай  боже. 

І тут він як на зло, або може відчув, в цю хвилину глянув в мою сторону, сподіваюся що не помітив.  Спочатку я побачила на його обличчі шок, а потім задоволення, капець, значить, помітив, і впізнав, ну все мені капець. 

Потім він нахилився до Петра Олексійовича, щось йому сказав, той кивнув, і всіх відразу відпустили я ж рванула звідси першою і до себе в кабінет, щоб бути в безпеці і подалі від нього, хоча розуміла що це мене не врятує.  

До кінця дня все було спокійно, мене ніхто не шукав, не викликав, і він не приходив, але у мене сьогодні були проблеми з програмою для звіту тому я зрозуміла що сьогодні затримаюсь довше всіх.

АЛЕКС.

На цю нараду знайомство я йшов не в тому настрої якому хотів. Після пої поїздки з голови не виходили думки про Аню. І бісило те, що  я мав поїхати, і не встиг взяти її номер, і гірше навіть прізвище її не знав. І значило що тепер її знайти як шукати голку  в копиці сіна. Ну гаразд, зараз важлива подія - знайомство з моїм новим проектом, і колективом, це буде кращим приводом відволіктися, а особисті проблеми будуть потім, не на людях. І з цим  я пішов на вказану адресу.