4. Живі речі

Буває таке, що ми не віримо старим людям, вважаючи їхні правила забобонними, зайвими, надуманими. Ну хто в це може повірити, що через якусь там стару скатертину захворів дідусь?

— Скатертина не може сердитися… Вона ж — річ… — нерішуче якось вимовила я тоді. І знову мені здалося, що за вікном щось блиснуло. І у очах бабці Галі — теж щось змінилося. І голос її став інакшим:

— Усі речі є живими. Неживих не існує. Потрібно тільки уміти розуміти їхню душу. 

— Це як? — я спитала, аби щось спитати. В той момент я вже була майже впевнена, що бабуся з’їхала з глузду.

Але її тиха оповідь поступово розгорнула переді мною цілу історію, яка змінила назавжди моє ставлення до старих забутих речей:

— Колись давно молода дівчина виткала собі цю скатертину як посаг, але заміж так і не вийшла — залишилася самотньою. І ця накопичена енергія сподівань, що горіла полум’ям у душі цієї дівчини, передалася скатертині. Дівчина пробачила людям, що поховали її надію, а скатертина — ні. Скатертину вкрала циганка. І коли намагалася її продати, то вся її родина загинула під час пожежі…

— А звідкіля ви це можете знати? — здивовано спитала я.

— А я й не знала. І не могла б знати… Якби доля не звела мене з моїм Ярославом. Ми одружилися зовсім молодими і у нас впродовж десяти років не було дітей. Ти знаєш, я вже й не вірила, що вони коли-небудь з’являться! Не було й не було… А знаєш, як воно, коли немає дітей? От виростеш колись і дізнаєшся. 

Я трохи зніяковіла, бо ще ніколи про це не думала, а бабця продовжила: 

— Уяви собі, що би було, якби тебе у твоїх батьків не було? Ой, дитино, не дай бог! Так я тоді, що тільки не передумала і куди тільки не ходила: і по лікарях, і по ворожках усяких, і до якоїсь старої мольфарки їздила в гори! І тільки вона одна сказала: «Будуть у тебе діти, не переймайся так сильно. Ще не прийшов час. Як прийде, то ще й  не знатимеш, куди від них подітися — від тих дітей!» Звичайно, що я мольфарці не повірила. Розумом не повірила, але в середині душі щось таки в мені заспокоїлося. Й сама не знаю, чому так. Але того разу повернулася додому зовсім іншою.